«Труднощі проходити легше разом»
Так швидко летить час, іноді враження, що час з кожним роком прискорюється. Ми з понеділка до п’ятниці проводимо ранкові молитви за Україну, за церкву, за солдатів, за полонених, за односельців — потреб багато. Це час, щоб духовно рости, навчатися. Вивчаємо Новий Завіт, порівнюємо своє життя з тим, що там написано. Раніше я не до кінця розумів як можна радіти, потрапляючи в різні випробування, зараз трохи зрозумів, адже у тісноті я можу бачити власне серце, що в ньому є, над чим потрібно ще працювати. Один із методів, яким говорить до нас Бог — мова обставин, а моя відповідь Богу — реакція на ці обставини.
Розпочали новий вид служіння для нас — сестринські зібрання. Вони проводяться по різних церквах, але в нас досі не було. Тепер маємо намір рухатися і в цьому напрямку. Звичайно, мета — не тільки ближче знайомство та спілкування, а вивчення Біблії. Дружини служителів готують біблійні теми та діляться нею. Також дається домашнє завдання, і це всім подобається. Наприклад, у цьому місяці завдання кожної сестри було молитися щодня згідно плану.
Цієї осені День подяки вдався як дуже добре по-сімейному близьке свято. Як і планували, успішно провели дитячий табір перед першим вересня. Подарували дітям канцелярські набори та дещо до школи, молилися за них, закликали їх молитися та їхніх батьків. Закликали благословляти кожну дитину перед виходом до школи. Ми живемо в дуже непростий і небезпечний час, і молитва про захист є особливо важливою.
Осінь була насичена різними подорожами, деякі назавжди залишаться у моїй пам’яті. Із братами мали можливість відвезти житомирським лікарням різні медикаменти, особливо цінними для них були ті, що до і післяопераційні. Дякую Богу за тих, хто доставив нам цю допомогу. Лікарі були дуже вдячні, записували відео подяки. Я дуже був вражений, як вони поводяться з пацієнтами, солдатами після поранень, операцій, наче батьки з дітьми, коли ті хворіють. Слава Богу за тих медичних працівників, які ходять на роботу і беруть із собою серце. Також ми допомогли лікарням овочами. Труднощі проходити легше разом.
Відвідували військових у лікарнях із різними пораненнями, пригощали їх фруктами, молилися за них, слухали їх. Я думав: що сказати, як втішити їх, але не раз було, що вони нас втішали. Бог давав слова, коли треба було сказати, але перш за все старалися вислухати.
Кілька разів відвідали людей у Херсоні. Це як інший світ. Важко бачити в час розвинутих технологій, що голодують, сидять у холоді, радіють, що до них просто хтось приїхав. А скільки ще людей там, куди не доїхали волонтери, скільки у муках та жаху живуть в окупації! Ми возили людям продукти та бачили, що вони потребують навіть води, дров. Немає на чому зварити їжу, бо дров ніде взяти. Спалені посадки, заміновані поля, заражена та брудна вода у колодязях. Це не передати словами. Скрізь, де маємо можливість бути, разом із гуманітарною допомогою несемо Боже Слово, молимося за людей. Ім’я Боже прославляється у багатьох серцях. Відвідували військових, і вони дякували за молитви, просили і далі молитися за них.