«Тут я відчуваю присутність Бога»
Cтараємося використовувати всяку можливість для благовістя. Хоча у чужій країні — свої виклики і бар’єри (мова, культура, ментальність). Однак і в цих обставинах не розслабляємося та не опускаємо рук. Постійно молимося про мир в Україні і закінчення війни.
У м. Вестерос проживає не так багато українців, як, наприклад, у Стокгольмі. Більшість біженців тут живуть в одному будинку від міграційної служби. Окрім тих, котрі самі орендують житло у різних містах і селах довкола Вестероса. Ми час від часу навідуємо цих людей, заходимо до тих, котрі раді нас бачити і хочуть почути Боже Слово. Зокрема, з молоддю церкви ходили вітати українців з Різдвом. Співали, дарували Євангелії та іншу духовну літературу, запрошували на святкове богослужіння. Прийшли десь семеро чоловік.
Майже на кожне недільне зібрання приходять нові люди. Є й такі, котрі стали відвідувати церкву регулярно. Приємно чути відгуки: «Тут я відчуваю присутність Бога», «Це зібрання тримає мене цілий тиждень». Дехто добирається до нас за 70-80 км. Святий Дух працює у серцях людей, і ми тішимось, що люди знаходять спасіння. Кілька людей уже записалися до водного хрещення.
Нещодавно, одна жінка вийшла на заклик до покаяння. Запитав, як вона потрапила до нас. Виявилося, що виходячи з аптеки, жінка побачила перед собою напис Pings Kyrka. Вона тільки знала що «kyrka» означає «церква». І відчула сильне спонукання зайти сюди. Господь торкнувся її серця. Під час розмови зізналася, що неодноразово хотіла закінчити життя самогубством. Жінка відразу запитала, що таке водне хрещення, і чи може вона прийняти його. Я відповів, що з часом вона зможе це зробити, коли побачить позитивні зміни в собі і бажання служити Богу. Подарив їй Євангеліє, попросив щоб вона його читала і приходила на зібрання.
Також маємо зустрічі із місцевими служителями, пасторами, дияконами — для планування праці та вирішення організаційних питань. Час від часу відвідую дочірню церкву в Ескільстуні. Нещодавно мене запросили викласти тему «Хрещення Святим Духом». Мали гарний час, прийшло понад 20 людей. Спілкувалися в невимушеній сімейній атмосфері.
Віталій Маланчук, Швеція, уривок з листа