«У воєнний час євангелізації без покаяння не буває»

30.11.2023
0
374

Провели низку євангелізацій у Васильківці та сусідніх селах. Працюємо спільно з керівництвом селищної ради. Вони надають нам приміщення та збирають людей, призначають час. Ми привозимо продуктові пакети та проводимо зібрання. Здебільшого приходять біженці та малозабезпечені люди. Проповідуємо Христа Розп'ятого і Воскреслого. Люди виходять на покаяння. Роздаємо Нові Завіти та іншу християнську літературу. У будинку молитви також робимо зібрання з подальшою роздачею продуктів. У такому разі людей приходить дуже багато. Намагаємось послужити кожному в міру сил та можливостей.

Особливу увагу приділяємо дитячому служінню, яке проходить двічі на тиждень. Через це служіння до церкви приходять і батьки. Маємо вже дві групи дітей.

Нещодавно вперше провели служіння для молодих сімейних пар. Прийшло чоловік двадцять, після служіння мали спілкування за чаєм.

Також уперше провели молитовний вечір для тих, чиї рідні та близькі служать у ЗСУ. Люди прийшли молитися за своїх чоловіків та синів, багато хто з них уже втратив надію... Крім того молимося щоранку о сьомій годині. Хтось приходить на молитву, а хтось передає записки з проханням про допомогу. Господь Великий, і Його рука не скоротилася рятувати та милувати.

Проповідуємо на вулицях, відгукуються солдати та волонтери, які безпосередньо беруть участь у захисті нашої країни. І місцеві жителі не залишаються байдужими до Божого Слова, з яким ми звертаємося до них.

Нещодавно мені зателефонували та сказали, що в одному будинку знаходиться жінка з інвалідністю, яка вже три дні нічого не їла. Я приїхав до неї із сестрами. Мені ще жодного разу не доводилося бачити такого. Вона виповзла до нас, підняли її на ноги, вона не могла стояти самостійно. Сестри зробили все необхідне для неї та приготували їжу. А я тим часом привіз ходунки, за допомогою яких жінка зможе пересуватися. Тепер вона має друзів і має надію. У мене є такі люди в молитовному списку, за яких я молюся і по можливості допомагаю продуктами, засобами гігієни.

Також годуємо людей. У будинку молитви завжди є їжа і ті, хто готовий послужити. Після недільного зібрання маємо повноцінний обід для всіх. Годуємо дітей, які приходять на дитячі служіння.

Війна лишає свій відбиток на нашому житті та служінні. Щодня зустрічаємо багато горя та сліз. Багато людей втратили майно, будинки. Чимало тих, хто втратив рідних і близьких. Тисячі біженців. І ці люди звертаються по допомогу. Всім допомогти неможливо, але намагаємося. У молитвах і постах, забуваючи заднє, просуваємося вперед.

У нашій місцевості у зв’язку з воєнними діями поруч відбувається переселення великої кількості людей. Люди продовжують виїжджати з тих місць, де жити стає просто неможливо. Багато хто приходить до нас сам, або їх спрямовує адміністрація району. Намагаємося дати цим людям насамперед надію. Ту надію, яка відкривається у Святому Письмі. Вони чують свій біль та своє горе. Молимося за них, починаємо молитися разом з ними. Пропонуємо обід, чай та каву. У розмові відкриваються їхні потреби та переживання. Іноді приходять дві-три особи або сім'я, іноді набагато більше. Пропонуємо посильну допомогу, яку ми можемо надати. Хто їхатиме далі, тим допомагаємо вибрати маршрут пересування. Хто планує залишитись, намагаємося знайти житло чи нічліг. З кожним днем це зробити стає дедалі важче. У нашому районі лише зареєстрованих — три тисячі переселенців. Як правило, люди виїжджають з однією сумкою речей та документами. А буває зовсім без нічого. Щодня годуємо, намагаємося дати якийсь одяг та взуття, засоби гігієни, пропонуємо прийняти душ. Використовуємо все, що є у нас. Найголовніше — в цьому спілкуванні намагаємося показати, що ці люди нам не байдужі, що вони нам дорогі, і ми їх любимо любов’ю Божою. Запрошуємо на богослужіння, на обід, на спілкування. Не всі, але приходять. І настає той момент, коли люди каються і приймають Христа, як свого Господа та Спасителя. Це щоденна праця, буває і вночі доводиться чергувати, коли біженці проводять ніч у нашому приміщенні. Маємо 20 ліжок.

Мали День подяки. Дякували Господу і дорослі, і діти. Були запрошені гості з інших церков. Після святкової програми разом обідали та спілкувалися до самого вечора.

Провели для дітей та підлітків (7-15 років) триденний християнський табір. Першого дня прийшло 20 дітей, потім більше і більше. У програмі була біблійна тема, ігри, стрибки на батуті, солодка вата та багато іншого. Після табору додалося дітей у наших двох класах недільної школи.

Провели дві великі євангелізації з роздачею продуктових пакетів, зимового одягу та взуття. Людей прийшло дуже багато. Спочатку проводимо богослужіння, потім влаштовуємо обід, потім роздаємо гуманітарну допомогу. Є люди, які покаялися і прийняли Ісуса Христа. У воєнний час євангелізації без покаяння не буває. Звичайно, не всі люди залишаються в церкві, але є ті, які регулярно відвідують зібрання, і вже самі починають служити — на кухні, на фасуванні продуктів та одягу. З милості Божої нам надсилають допомогу різні благодійні фонди. Зокрема, отримуємо гуманітарну допомогу від ООН.

Першого жовтня провели водне хрещення. Ще одна сестра ввійшла у завіт із Господом. Хрещення проводили у річці, хоча було вже досить холодно.

Дмитро Москалець, Дніпропетровська область, уривки з листів



Додати коментар

Пожертвувати