«Відходячи, росіяни стріляли з важкого озброєння»
24 лютого, попередньо обстрілявши околиці міста, в Буринь зайшли російські війська. Через наше містечко вони курсували щоденно, більше місяця, тримаючи в напрузі жителів. З перших днів у місті почалися проблеми з продуктами, полиці магазинів спорожніли, товарів не завозили. У такій біді багато жителів нашої громади згуртувалися, допомагаючи одне одному.
Долучилася й церква. Ми роздавали хліб, молилися за людей, підтримували, нагадуючи, що Бог сильний допомогти в будь-якій ситуації. На ранкові молитви стали приходити нові учасники, до нашого дому молитви приходили сусіди, знайомі, які шукали розради, дехто залишався на ночівлю. Люди гостро відчували потребу в Бозі, вчилися молитися. Та й наші молитви суттєво змінилися.
Через деякий час з допомогою місцевих волонтерів брати із Сум передали нам продукти. Їх було небагато, тож ми з братом Сергієм розвозили їх для найбільш нужденних. Возили велосипедами, пересування на авто було небезпечним. У місті є ділянки дороги, де неможливо звернути або десь сховатися, і в будь-який час можна було нарватися на колону російської техніки. Були випадки, коли обстрілювали автівки, забирали людей. У період окупації виїхати з міста було важко, через три тижні від початку війни з нашої церкви евакуювалася тільки одна сім’я, що має шестеро маленьких дітей, всі решта лишилися.
На початку квітня наше місто звільнили. Протягом двох днів російські війська поспіхом відходили на свою територію, підірвавши за собою міст, що сполучав північні регіони Сумщини з обласним центром. Ці два дні були особливо страшними, бо відходячи, росіяни стріляли навколо себе з важкого озброєння. Бог милував нас, ніхто з жителів міста не загинув. Зараз Буринь поза зоною бойових дій, але ми все ще чуємо вибухи. Прикордоння постійно під обстрілами. Молимося, щоб Бог дав мир Україні. Щодня з братами і сестрами збираємося на молитву. Це підтримує нас і є свідченням для інших. Люди говорили: «Дякуємо, що ви молитеся! Можливо, колись ми довідаємося, від чого Бог зберіг нас завдяки молитвам».
Великою радістю для нас була зустріч зі служителями. Після місяця в ізоляції ми щиро раділи, коли нас відвідав старший пресвітер Сумщини Віктор Клець. Ми молилися і дякували Богу, що знову бачимо одне одного. Як добре мати щиру братерську підтримку, допомогу! Господь постійно підтримує нас. Навіть коли не було можливості зустрітися, а обставини навалювалися великим тягарем, Бог спонукував друзів з різних куточків України, з інших країн телефонувати і підбадьорювати.
Життя з Божій милості продовжується! Ми далі служимо, допомагаємо жителям нашої місцевості. Роздаємо продуктові пакунки, допомагаємо одягом і проповідуємо Євангелію. Знаємо, що ці важкі обставини змінять багато загрубілих сердець.