«Війна відкрила серця»

31.08.2023
0
485

Незважаючи на всі труднощі, які спіткали Україну, проповідується Боже Слово. Я вдячна Йому за можливість залишатись тут і служити іншим. Це літо було особливим благословенням для нашої команди.

Раніше ми роздавали багато гуманітарної допомоги для переселенців, багатодітних родин та людей з інвалідністю. Декотрі з них почали відвідувати богослужіння та інші церковні заходи. У серпні ми мали водне хрещення, церква прийняла нових членів з тих людей, з якими ми познайомилися саме під час соціальної праці.

Гуманітарна допомога скоротилася, але щопонеділка ми продовжуємо роздавати безкоштовно хліб, молячись разом за мир в Україні.

Ми завернулися до влади міста, щоб отримати дозвіл на проведення кількох дитячих таборів у ближніх селах. На наше здивування нам не лише дали дозвіл, але й попросили провести такі заходи в самому місті. Адже подібні речі допомагають дітям відволіктися від війни. Загалом ми спланували 6 триденних таборів у селах і 2 в містах.

Табори — це період, коли ми їдемо в заплановане місце, облаштовуємо там великий намет і три дні працюємо з дітьми та батьками. В кінці зазвичай проводимо євангелізацію, запрошуємо присутніх на подальші зустрічі. Таким чином згодом відкриваються недільні школи, а потім народжуються церкви. Ми бачимо хороші результати.

Цього року ми взяли за основу для програми тему «Мир» — те, чого прагне кожен українець. І діти — не виняток, адже вони сьогодні розуміють зовсім не дитячі речі. Через ігри, конкурси, біблійні уроки говорили з дітьми про Божий мир. Діти були учасниками пригод — шукали мир, вкрадений гріхом, дізнавалися його ціну, щоб викупити. В кінці табору всі усвідомили, що ціну за мир уже заплачено.

Діти брали участь у різних розвиваючих гуртках — від випалювання по дереву до майстрування прикрас для дівчат. Були дуже задоволені, що можуть самі обрати заняття, яке їм до душі. А коли діти були на уроках, на гуртки йшли батьки — для них це теж було відпочинком.

У завершальній програмі брали участь всі — і команда, і діти, і навіть батьки. Протягом трьох днів діти вчили пісню «Благослови, Господь, наш край». Цю молитву вони співали на богослужінні і понесли її по своїх домівках. Батьки знімали своїх дітей на телефони, ділилися свідченнями, як цей табір вплинув на них. Крім іншого, команда підготувала виставу на основі воєнних подій про силу молитви. Вона надихнула дітей та батьків не припиняти молитви про мир в Україні. Служіння завершувались солодкою ватою та попкорном, а також щирими обіймами дітей.

Для мене були особливо приємними ці заходи. Ми також переживали силу від Бога, яка допомагала знаходити необхідні слова, витримувати спеку та втому і отримувати радість від кожного прожитого разом дня.

Єдиною перешкодою в таборах була повітряна тривога. Під час небезпеки ми зупиняли всю роботу і вели дітей в укриття. Іноді це було дуже важко, адже після відбою часу на продовження програми вже не лишалося. Найголовніше — щоб діти почули біблійний урок, і цієї мети ми досягли.

Я дуже вдячна Богові за Його працю в серцях людей, за команду, яка працювала з дітьми. Вже кілька років практикуємо залучати підлітків церкви до праці в таборах. Так вони вчаться служити іншим. Ця частина команди була для нас особливим благословенням і водночас особливою відповідальністю. Їх треба було не тільки навчити працювати з дітьми, але і дотримуватися правил табору та християнських цінностей, не порушувати дисципліни. Найголовніше, що хотілося — запалити в їхніх серцях бажання служити. Вони самі ще діти, їм хочеться побалуватися, погратися один з одним. Тому з ними було нелегко справлятися. Але тепер підлітки вдома граються в «табори», співають вивчені пісні, показують один одному побачені вистави. Нехай Боже Слово працює далі в їхніх серцях та серцях їхніх рідних.

Одна 8-річна дівчинка, яка прийшла в табір з бабусею, зробила підсумок: якби всі Україні молилися до Бога, Він дав би мир! Вона поділилася своєю новою мрією — стати наставником і також проводити табори.

Війна відкрила серця людей, щоб шукати Бога. Зараз ми бачимо особливу потребу в тих місіонерах, які підуть до цих людей і будуть їм благовістити.

Тетяна Маринич, Полтавська область, уривок з листа



Додати коментар

Пожертвувати