«Віримо, що Бог має Свій план для нашого села»
В Україні непросто і з кожним днем психологічно все складніше жити. Але завдяки допомозі та молитвам, ми почуваємось бадьоро, стараємось служити скільки можемо людям нашого села.
Цього року нам вдалося втілити низку різдвяних проектів в цьому році. Перше, що ми провели — табірна зустріч для дітей двох сіл. Говорили про сутність Різдва, звіряли, які в кого асоціації із цим святом. Співали, гралися, робили розминки, а в кінці на радість усім був солодкий стіл. В центрі зустрічі була мальована проповідь. Також провели різдвяну євангелізацію для нашого села — богослужіння з участю дітей та підлітків. Вони співали, декламували вірші, грали у виставі. Служив співаючий гурт із сусіднього села. Дім молитви був переповнений людьми. По закінченні спілкувалися та пили чай з бутербродами і солодощами, це вже стало нашою традицією, яка єднає церкву.
Ще одну зустріч провели спільно із сусіднім селом для вдів загиблих воїнів. Вона була дуже теплою. Це жест любові і вдячності з боку церкви для цих жінок і жертви, яку їм довелося принести для перемоги України. Наша ціль була показати, що вони не самі, що їм є куди іти, що є Той, Хто може вилікувати їхній біль. Що є церква, яка завжди готова допомогти. Ми молилися за них і вручили продуктові набори. Приїжджала команда молоді з Луцька, і ми співали для людей нашого села різдвяні пісні. Односельчани люблять це і дуже чекають, насолоджуються співом. Готують щось смачне, щоб нас пригостити. Також їздили в Олександрівку, де літом проводили табір, відвідали знайомі сім’ї.
У нас в Полтавській області розпочалося сімейне служіння, і зимового кварталу ми провели чергову зустріч у Вищому Булатці, що за 4 км від нашого села. Її відвідали 16 сімей — не тільки з нашого села, а і з Новаків, Духового, Великого Вʼязівка та Вищого Булатця. Сімейне служіння — щось нове для нас, тому ми переживали, молилися. Багато з цих людей вперше прийшли до церкви. Попри всі тривоги вечір пройшов чудово. Ми підготували програму, хотілося, щоб для кожного захід був корисним. Вадим Корольчук виклав семінар, повʼязуючи правила щасливого сімейного життя з дорожніми знаками. Було дуже цікаво. Вечір пройшов на одному диханні. По закінченні, звичайно ж, було спілкування за десертами, канапе та гарячими напоями. Сімʼї не хотіли розʼїжджатися по домівках. Враженнями ділилися ще декілька днів після зустрічі. Це хороша можливість торкнутися життя людей, показавши задум Бога для сімʼї.
Нажаль у нас триває війна, солдати платять життям за наш спокійний сон. Ми як церква не можемо бути байдужими, тому стараємося займатися волонтерством. Служитель с. Новаки, який живе недалеко від нас, мав їхати в Херсон у церкву, яка готує їжу для солдат на передову. Вони звернулися з потребою в деяких продуктах. Мій чоловік написав у нашу сільську групу і багато хто виявив бажання допомогти. Ілля їздив по селу і збирав картоплю, моркву, буряки та інші продукти. Коли все було доставлено, солдати щиро дякували. Якось у нас в гостях була жінка з нашого села, чоловік якої воює. Ми запитали, має його бригада потребу в чомусь. Вони склали список. Ми стали шукати кошти і знайшли людей, які пожертвували фінанси. Щось виділила церква «Ковчег». Спакували ящики і відправили Новою поштою. Солдати, були дуже вдячні.
На молодіжні спілкування приходять нові зацікавлені люди. Намагаємося ближче з ними знайомитися і не втрачати зв’язку. Наші молодіжні молитви, які проводимо вже рік, дуже збагачують нас духовно, пробуджують наші серця. Віримо, що скоро пробудження прийде і в наші села.
Чоловік молився про те, щоб зібрати фінанси на покрівлю для дому молитви, адже прибудова взагалі не мала даху, а старий дах будинку був у поганому стані. Через невеликий проміжок часу подзвонив старший пресвітер області і сказав, що є певна сума на покрівлю. Радості не було меж, ми дуже дякували Богові. Приїхала невелика бригада з Луцька, покликали місцевих і разом за півтора дні розібрали й поставили новий дах. Люди в селі дивувалися, що так швидко вийшло все зробити. Віримо, що це не просто так, і Бог має Свій план для нашого села. Слава Йому і подяка людям, які допомогли у цій справі.
Просимо продовжувати молитися про нашу сім’ю, наше село, і взагалі за всю Полтавщину, адже тут ще так мало церков, і так багато людей, які не знають Бога.
