«Великий приклад для нас»

28.02.2023
0
330

Служимо в м. Деражня, Хмельницької області. На Різдво мали святкове служіння, в якому брали участь діти, декламували вірші, біблійні уривки, співали пісні. Також ми виходили в центр міста, роздавали християнську літературу, календарі та Євангелії. Спілкувалися з людьми та розповідали їм про Різдво. Відвідували людей по хатах, вітали їх, співали, дарували християнську літературу, а дітям — подарунки. Свята — час благовістити про Того, Хто народився, і люди ,як ніколи, слухають і приймають. Багато хто із слізьми слухали Боже Слово.

У моєї дружини є родичі-християни, які проживали в Херсоні, виховували прийомних дітей. У 2015 році, коли ми одружилися, їздили до них в гості — на той час в них було 9 прийомних дітей. З початком війни з ними повністю перервався зв’язок. Ми взагалі не знали чи вони ще живі, тому що їхня місцевість була окупована, їхній рідний син служив у прикордонних військах. Проходив час, ми допомагали різним переселенцям, хто в чому мав потребу — продуктами, засобами гігієни. Возили допомогу. А у вересні 2022-го ці багатодітні родичі приїхали до батьків дружини, які теж проживають в Хмельницькій області. Розповіли як вибралися із Херсону. І так вийшло, що вони поселилися за 30 км від Деражні, де ми проживаємо. На даний момент в них 10 прийомних неповнолітніх дітей. Ми відразу поїхали до них, завезли продуктову допомогу. Плануємо підтримувати і надалі. Ця сім’я — великий приклад для нас. Люди, які пережили великі втрати, без нічого виїхали з окупації — не нарікають на Бога і продовжують Йому служити. Навіть невоцерковлені люди, які дізналися їхню історію, були вражені і славили Бога.

Нещодавно до нас в церкву на богослужіння прийшов чоловік старшого віку, вони з дружиною вибрались теж з гарячих точок, жити немає де… То наш диякон запропонував їм будинок для тимчасового проживання. На той час його дружина була в лікарні, у неї був інсульт. Ми пішли її відвідати. Жінка була в дуже важкому стані, постійно плакала. Їй було важко розмовляти, але все ж нам вдалося дізнатися, що вона до війни відвідувала євангельську церкву, там навернулася до Бога, але не встигла прийняти хрещення. Коли ми спілкувалися, то літня жінка, теж переселенка, яка лежала в тій же палаті на сусідньому ліжку, дуже зраділа — виявилося, вона теж з євангельської церкви. Попросила в нас Євангелію. Ми підбадьорили усіх людей, які були в палаті, помолилися за них. Через декілька днів жінку , яка перенесла інсульт, виписали і вони з чоловіком поселилися в наданому домі. Уся церква допомагає їм, ми з дружиною також — час від часу приносимо їжу, спілкуємося.

Зараз багато роботи не тільки з переселенцями, допомагаємо також місцевим, благовістимо їм Божу любов. Молимося, щоб Божі плоди зародили із посіяного нами насіння.

Віктор Бондарук, Хмельницька область, уривок з листа

 



Додати коментар

Пожертвувати