«Я мріяла стати місіонеркою»

31.10.2021
0
61

Мене звати Ірина, служу в Черкаській області. Родом я із Волині. Увірувала в 1998-му, у віці 18 років. Мріяла стати місіонеркою. У 2004 році приїхала на Черкащину, стала займатися дитячим служінням у новоствореній церкві. Досі веду підліткову групу, і отримую величезне задоволення, навчаючи дітей Божому Слову. У цій місцевості ми починали служіння таборів, зустрічі в клубах. І звичайно проводили недільну школу для церковних дітей.

За цей час відбулося багато подій: я вийшла заміж, народила шестеро дітей. Старшому сину 14 років, найменшому — 2. Наша команда вчителів недільної школи збільшилася, зросла і кількість дітей. Тепер я несу ще й служіння директора недільної школи в помісній церкві. І зовсім недавно мені довірили служіння відповідальної по області за дитяче служіння. Чоловік мій — місцевий, несе служіння диякона.

У цьому році ми були дещо сміливіші щодо карантину, порівняно з минулим. На початку літа провели силами церкви дитячий табір для наших дітей. Основною командою стали підлітки, хоча, звичайно, потрібно було багато потрудитись, щоб приготувати їх до цього служіння. Табір проводили не в місті, а в селі поблизу. Тому із села прийшли багато дітей, а також із міста приїжджали. Отже, захід вийшов трохи євангелізаційним.

А в серпні ми запросили команду, щоб провести повноцінний євангелізаційний табір на території нашого дому молитви. Так робимо щороку, відколи сюди приїхали. Трохи переживали, чи відпустять батьки дітей. Але, слава Богу, дітей прийшло близько сотні. Потім ми проводимо післятабірну роботу з дітьми. Дехто з них стали регулярно приходити і на зібрання, і на клубні зустрічі.

У кінці серпня відбулося водне хрещення. У завіт із Господом ввійшли тільки двоє сестер, але для нас це велика радість! Одна із них прийшла до Бога через важкі обставини і, увірувавши, сильно полюбила Господа.

Також у серпні мали курси для проповідників на базі церкви. Викладав Віктор Котяш. Для нас це була велика подія. Адже діти й підлітки беруть активну участь у служінні, у різних церковних заходах. Багато з них займаються музикою, співають в зібранні і соло, і гуртом, акомпанують. А кілька років тому почали пробувати проповідувати. Звичайно, потрібно було трохи підучитись, вчилися від місцевих братів. Але виклад Віктора Котяша був для них особливим. В кінці їм видали сертифікати, і діти були щасливі.

Про наших підлітків я можу писати багато, адже дуже їх люблю. Навчала їх від маленького віку, можна сказати, росла разом з ними. Радію, бачачи їхні успіхи у пізнанні Бога. Молюся, щоб Бог їх використовував для поширення Свого Царства.

Мали обласну зустріч дитячих служителів. Це мені довелось робити вперше. Я дуже хвилювалась. Переживали, що у зв’язку з поширенням захворюваності приїде мало людей. Але вийшло навпаки — майже вдвічі більше, ніж розраховували. Особливо приємно — багато молодих сестер, які тільки вчаться, допомагають в дитячому служінні. Це дуже радує. Спікери ділилися цінними порадами, усі були наповнені і задоволені зустріччю.

Мали Свято подяки в нашій церкві. Прийшли і невоцерковлені люди, які ніколи не бували на зібранні. Брали участь у служінні і наші діти. Було приємно дивитися, як дитячі серця висловлюють подяку Творцю! Один хлопчик, який почав відвідувати церкву після табору, взяв активну участь у програмі разом з нашими підлітками. Слава Богу!

Ірина Крапивна, Черкаська область, уривок з листа

 



Додати коментар

Пожертвувати