«Я вже сім місяців не їв борщу…»

29.02.2024
0
70

По-весняному співають пташки, з вирію повернулися дикі гуси. Народна мудрість каже, що повернення цих птахів з теплих країв свідчить про закінчення зими. Хочеться вже закінчення зими, пробудження природи, хочеться закінчення війни, та ще більше хочеться пробудження від духовного сну українського народу. На жаль, люди вже якось звикли до війни, і немає того пошуку Бога, якого ми бачили та відчували на початку. Проте церква повинна постійно робити все, щоб Царство Боже ширилося, використовувати всі можливості.

У наше місто прилетіла ракета, яка принесла з собою багато біди. Загинула одна жінка, вщент зруйновано 8 приватних будинків, пошкоджено ще близько 100 будинків. Християни міста активно включилися у допомогу. Зокрема віряни нашої церкви декілька днів готували їжу для тих, хто працював над розбиранням завалів, відновленням пошкодженого житла. За один раз годували близько 200 людей. Саша допомагав розбирати завали.

Мали семінар для служителів у м. Черкаси, сімейну конференцію в м. Ватутіно. Спікером був Ростислав Мурах, який також послужив на зібранні у нашій церкві в Смілі. Була молитва над новонародженими, молилися за нашу Агнесу.

Мали зустріч з дружинами і дітьми загиблих на фронті. Дуже тяжко дивитися в їхні очі. Розуміємо, що не можемо зцілити їхні рани, але можемо направити їх до Цілителя. Вручаючи дітям подарунки, дуже приємно бачити усмішки на їхніх обличчях. Велика частина сімей відмовляються від зустрічей, дехто прямо каже, що не хоче нікого бачити, ні з ким не хоче говорити і не потрібно ніяких подарунків. Велике горе втрати прийшло до стількох родин!

Нещодавно отримали звістку про загибель Діми, який був моїм учнем у недільній школі в Здолбунові. Скільки ще таких звісток почуємо? Діма був дуже-дуже здібним і розумним хлопцем. Так сталося, що його батьки розлучилися, залишили церкву і своїх дітей. Діма теж залишив церкву, він турбувався та забезпечував своїх менших братів. Утіхою для мене було почути, що за 2 місяці до загибелі Діма подзвонив до молоді з нашої церкви і сказав, що він примирився з Богом.

Команда з нашої церкви приблизно раз на місяць їздить у прифронтову зону, де готує їжу для військових — червоний борщ, плов, вареники, картоплю, голубці, налисники... Хлопці дуже вдячні. Розповідали, як один воїн їв борщ і сльози просто капали в тарілку. Він сказав: «Я вже сім місяців не їв борщу…» Коли чуєш такі історії, ще дужче молишся, щоби скінчилася війна, яка принесла стільки біди на нашу землю. 

На Різдво мали святкове богослужіння. Усі діти отримали солодкі подарунки. Після служіння до нас у гості прийшли друзі наших дітей і ми за доброю традицією пішли вітати сусідів по під'їзду, співаючи та даруючи подарунки. Цього разу спекли печиво та красиво оформили у подарункові коробочки. А наша молодь зробила сюрприз, привітавши усіх членів церкви по домах, теж із гостинцями. На наступний день мали святкування в церкві з цікавою програмою для усіх вікових груп. Ми з чоловіком проводили програму для тих, кому від 30 до 70 років. Це гарний час, який робить нас ближчими. На наступний день вітали з Різдвом працівників різних установ, зокрема побували в мерії, поліклініці, будинку для літніх людей тощо.

На канікулах провели дитяче євангелізаційне свято. Було близько 50 учасників. Як завжди, мали загальну зустріч, а потім заняття на різних локаціях — біблійний урок, рукоділля, ігри, конкурси. Звичайно, солодкий стіл та подарунки. Цього разу ще й поспілкувалися за чаєм з мамами та бабусями, які привели дітей.

Після народження нашої п’ятої дитини, враховуючи всі ускладнення після пологів, я думала, що не зможу швидко повернутися до служіння. Але, дякуючи Богові, роблю те, що можу. Дуже люблю дитяче служіння, не можу без нього. 

Їздили з невеликою командою нашої молоді у Бровари, куди нас запросили провести дитяче свято. На жаль, прийшло небагато дітей, але ми гарно провели з ними час. Цією подією закінчилися дитячі канікули. Хоча було багато планів, але так склалося, що сильно захворіли діти і канікули вийшли лікарняними. 

Одна жінка стала регулярно відвідувати богослужіння зі своєю прийомною дитиною, яку раніше приводила на дитячі заходи. Дуже хоче, щоб дитина навчалася в недільній школі, а сама тим часом перебуває на зібранні.

У нашій області працює команда братів-гедеонівців, які роздають Нові Заповіти в навчальних закладах. У Черкаській області вони почали зі Сміли, жили у нас в домі молитви. Сестри по черзі готували їм їжу. З допомогою членів нашої церкви гедеонівці роздали Євангелії в усіх навчальних закладах ТГ. Переїхали служити у іншу ТГ. У кожному класі брати коротко виклали Євангелію та роздали Нові Заповіти кожному учню і вчителю.

При можливості допомагаємо продуктами харчування людям, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Людмила Демчук, Черкаська область, уривок з листа

 



Додати коментар

Пожертвувати