«Знамення, що Бог з нами»
Більше року ми знаходимось у Чернівецькій області. Протягом цього часу старалися допомагати помісним церквам у служінні, бути корисними для братів та сестер. Запрошували людей у церкви, проводили євангелізації, загальні зібрання, домашні групи, дитячі служіння… Поки Бог не поклав на серце відкривати церкву у Чернівцях. Інколи приходили сумніви, але бажання тільки зміцнилося. Уже знайшли приміщення в районі, де церков поблизу немає та зручна логістика. Приміщення потребує матеріальних вкладень, його стан не дуже хороший. Віримо, і тут Бог допоможе, бо бачимо Його руку упродовж свого життя.
Проводимо зібрання, як погодились раніше, в Румунії, хоча багато українців виїжджають з цієї країни, але деякі залишаються і ми продовжуємо служити для них. Серед них є й віруючі, і ті, хто тільки почав відвідувати церкву.
Не припиняємо їздити на схід. Відвідуємо церкви, відвозимо допомогу у вигляді ліків та продуктів у Слов’янськ Донецької області та навколишні села. В неділю не видаємо допомоги, тільки проводимо зібрання. І все ж таки дім молитви повний людьми.
Були у Херсоні після визволення та після підриву водосховища. Бачили руку Божу та знамення, що Бог з нами. Це був яскравий ореол над багатоповерхівкою. Цей дім — останній перед окупованим берегом, і ми були у ворога як на долоні. Їхали туди дорогою, яка добре прострілювалася. Але ворог наче спав. Було тихо і спокійно, ми гаряче молилися. Бог добрий! Проповідували Євангелію, ходили в центр незламності, де люди заряджають телефони. Люди живуть у складних умовах, але не всі хочуть покидати свій дім. Живуть під обстрілами. Хто мав бажання виїхати, того ми вивезли на безпечну територію.
Нам надіслали фото нашого дому молитви у Сєвєродонецьку Луганської області, який знаходиться в окупації. Раніше чули, що приміщення в поганому стані, але зараз ми це побачили.
Є й гарні новини. Коли ми жили в Мамаївцях, починали там служіння, на домашню групу, а потім і в церкву приходила одна жінка-переселенка. Цього літа вона прийняла водне хрещення. Також наш старший син, якому 15 років, прийняв хрещення в однієї із помісних церков. Зараз він активно бере участь у дитячому у служінні, грає на гітарі в групі прославлення. Подяка Господу за все. За Його милість, благодать, що можемо жити під Його покровом та служити Йому.
