Ініціатива і бажання
Слава Богу, в нашій місцевості тихо, тому маємо змогу регулярно проводити богослужіння, дитячі, молодіжні та інші заходи. Хоча людей в церкві стало трохи менше, але кількість роботи збільшилася. Деякі члени общини переїхали за кордон, дехто їздить на роботу. Тому команда працівників відчутно зменшилася. Багато людей продовжують регулярно приходити до церкви на вивчення Біблії, на молитовні та загальні служіння. Вони потребують простої проповіді, співу, уваги від служителів та інших членів церкви, доброго слова, привітання, потиску руки. Радіємо, що маємо кому служити, і сумуємо, що наша команда надто маленька, щоб охопити всіх людей. Молимося про помічників, працівників, місіонерів для нашої церкви.
Найбільш радісною подією цього року було водне хрещення. У липні шестеро людей пообіцяли служити Богу в доброму сумлінні. Водне хрещення прийняли двоє молодих дівчат, двоє жінок середнього віку і одна сімейна пара пенсійного віку. Саме ця пара була чудом і свідченням для церкви та місцевого населення. Люди в селі добре знали про гірке життя цієї сім’ї, яка руйнувалася. Чоловік ще три роки тому почав відвідувати церкву, кликав на зібрання дружину, та вона відмовлялася. Їхнє життя стало нестерпним, адже незважаючи на те, що чоловік ходив до церкви, він постійно зривався та пив. Саме тоді дружина прийшла до церкви та стала просити молитися за нього. Побачивши відповідь на молитву, зміни в чоловікові та налагодження стосунків, жінка стала регулярно ходити до церкви. Ми побачили добрі зміни в їхньому житті, бажання служити Богу та разом прийняти водне хрещення.
Своїми враженнями від хрещення поділився директор «Голосу надії» Микола Синюк: «…Проте найцікавіше було попереду — після служіння вони попросили: «Ми живемо у шлюбі 37 років, але до цих пір невінчані у церкві, це неправильно, звінчайте нас і помоліться…» Це була особлива шлюбна настанова у моєму житті, вони весь час трималися за руки. Їхні поєднані руки беру у свою руку й підношу молитву до Христа… Гурт з Охтирки вітає піснею. Насамкінець чоловік обіймає дружину й говорить до народу: «Ви знаєте яким я був, чим займався, як себе вів… Ви більше не будете знати мене таким, я інший, Господь мене поміняв!»
Загалом близько 150 чоловік прийшли на подвір’я церкви. Богослужіння відбувалося в наметі, поруч стояв басейн для хрещення. З особливою цікавістю спостерігали за цією подією родичі людей, які входили в заповіт із Богом. Атмосфера була радісна, святкова і дружна. Після хрещення пригостили усіх пловом та випічкою, яку приготували прихожани церкви.
Тепер менше маємо можливостей їхати на схід із допомогою. Але все ж відправили три машини продукції (зокрема картоплю, овочі, консервацію, мед, випічку). Цю допомогу збирали прихожани церкви та селяни. Дуже приємно, що це була саме їхня ініціатива та бажання. Люди, які ще недавно самі чекали допомоги, сьогодні вже діляться з іншими.
Організували з’їзд місіонерських сімей Полтавщини в Котельві. Мали спілкування, молитви, відпочинок. Для дітей встановили гірки та батути. Місіонери раділи можливості простого спілкування, це стало підбадьоренням для всіх.
Запросили команду молоді з Волині для допомоги у проведенні дитячих таборів у Котельві та Хухрі. Усього 250 дітей відвідали ці заходи. Темою для табору обрали актуальне та найбільш бажане для всіх слово: «Перемога». Говорили про перемогу над собою, над гріхом, над шкідливими звичками. Вчилися перемагати у біблійних героїв Давида та Йосипа. Кожного дня протягом тижня табору ми з дітьми молилися, щоб не було повітряних тривог, і всі були свідками почутої молитви.
У церкві продовжуємо проводити дитячі і підліткові зустрічі, проте маємо велику потребу в помічниках. Просимо молитися за наше служіння, особливо за команду та її поповнення. Дякуємо Богу, що до цього часу допомагав нам, віримо що попереду — тільки краще.
Петро Устимчук, Полтавська область, уривок з листа