Бог любить Полтавщину

26.12.2019
0
658

А ваша ревність заохотила багатьох… (2Кор.9:2)

Слово «ревність» в українській мові має такі синоніми: наполегливість, завзятість, горливість. Російський аналог цього слова – «усердие», яке складається з двох слів «усе серце». Тобто ревність у служінні – це праця від усього серця та з усієї сили. Ось яких служителів потребує Собі Господь. 

У моєму житті Бог дав можливість зустрітися з одним із таких служителів. Улітку цього року я познайомився із старшим пресвітером Полтавської області Михайлом Романом. Наша зустріч відбулася на Волині під час поїздки на зібрання. У дорозі він ділився враженнями про працю на Полтавщині. У ході розмови постало питання: «Чи можливо організувати бригаду братів, яка б послужила на будівництві дому молитви в Полтавській області?» Я відповів: «Добре. Ми попрацюємо над цим питанням». Зібравши братів і обговоривши ситуацію, ми вирішили допомогти в цій справі. Осінню 2019 року 12 братів уперше поїхали в Полтавську область, щоб допомогти в будівництві дому молитви. Наше завдання було – зробити фасад дому молитви в с. Супрунівка. Коли ми приїхали, нас зустрів брат Михайло Мухар – відповідальний за церкву в с. Супрунівка. Під час будівництва я бачив велике Боже благословення в праці моїх братів. Я вірив, що брати й сестри, які знали про наш труд, молилися за цю справу. Бог нам допомагав – і ми за тиждень зробили те, що було заплановано. Ця поїздка вплинула на нашу свідомість. Мої брати по дорозі додому ділилися враженнями, і я відчував у їхніх словах полум’яне бажання допомагати й далі в цій справі.

Апостол Павло пише до коринтян: «А про службу святим мені зайво писати до вас, бо відаю вашу охоту, і нею хвалюся за вас македонянам, що Ахая готова з минулого року, а ваша ревність заохотила багатьох» (2Кор.9:1-2). Ревність полтавських братів і сестер заохотила моїх братів. Я серцем відчуваю, що Бог по-особливому любить Полтавщину. Я дякую Богові за відданих людей, які там працюють, трудяться, моляться. Бо якби не їхні молитви, їхні благання до Бога, ми не мали б такої можливості поїхати.

 

Вдруге наша поїздка відбулася  6 грудня 2019 року. Нас  було 10 братів (двоє – із церкви с. Башлики, восьмеро – с. Котів).  Нашою метою було не тільки попрацювати на будівництві, але й відвідати деякі церкви. Я дякую Богові за церкви в селах Глобино та Диканька – і взагалі за всю Полтавщину. Дякую за брата Михайла Романа, який благословляв, молився і підтримував нас.

Коли ми працювали, ми бачили людей, які йшли повз дім молитви. Вони дивувалися, як швидко й благословенно все робиться. Це не людські заслуги, не наші здібності – це Боже благословення й Божий устрій. На Полтавщині ми бачили старання братів і сестер, щоб нам було добре – гарно прийняли, гарно пригощали, благословляли, молилися за нас. Нам здавалося, що ми на сильному, великому, з’їзному зібранні.

Бесідуючи зі старшим пресвітером Полтавської області, я запитав про ціль його приїзду на Полтавщину. Він відповів, що його метою було відкриття нових церков. За останні 20 років чимало церков відкрилося в Полтавській області. Деякі з них нараховують більше 100 членів. Я дякую Богові, що є місіонери – віддані, жертовні люди, які не радяться ні з часом, ні з обставинами, залишають свої сім’ї, домівки, села, міста, батьків – і їдуть служити Богові.

Згідно зі статистикою,  є у світі 500 мільйонів віруючих, які прийняли Ісуса Христа як свого Спасителя і хрещені Духом Святим. 5 мільйонів із них – це служителі, що складає 1%. 420 тисяч – це місіонери, які працюють в інших країнах. Тобто приблизно тільки 1 із 1190  християн іде трудитися на місіонерське поле. А де ж решта працівників, про яких заповідав нам  молитися Ісус? «Тоді Він казав Своїм учням: Жниво справді велике, та робітників мало; тож благайте Господаря жнива, щоб на жниво Своє Він робітників вислав» (Мт.9:37-38).

Згадується подія зі Старого Завіту, коли відбувся суд над гордістю людською у Вавилоні (Бут.11:1-9). Мешканці цього міста  протистояли Божому керівництву, тому Бог розсіяв людей по цілій землі. Цікаво, що відразу після цього Творець дає одну з найбільш відомих і найбільш часто цитованих обітниць благословити всі народи землі через Авраама: «І поблагословлю, хто тебе благословить, хто ж тебе проклинає, того прокляну. І благословляться в тобі всі племена землі!» (Бут.12:3). Проголошуючи обітницю благословити всі народи через насіння жінки (Ісуса Христа), Бог виявляє Свій заповітний задум, який є головною темою всього Писання. Тож у перших дванадцяти розділах книги Буття закладені основи місіонерства, які далі розвиваються через весь Старий та Новий Заповіти! 

У житті бувають ситуації, коли люди або обставини намагаються повалити нас на землю, розтоптати, знищити. Через це іноді складається враження, що ми нічого не варті. Але, незважаючи на наш вік, проблеми, відсутність сили, незавидні таланти, – ми важливі для Бога й для діла Божого.

Бути ревним служителем Божим означає не шукати відмовок, коли Бог кличе тебе до служіння, але розуміти, що ти важливий в Божому ділі, і дозволити Богові працювати через тебе й втілювати Свої плани.

Ісус Христос попереджав Своїх учнів, що їх чекає нелегка доля. Христос казав: «Страждання зазнаєте в світі…» (Ів.16:33), «за Ім’я Моє будуть усі вас ненавидіти» (Лк.21:17) і таке інше. У нашому житті трапляється різне – опускаються руки, коли не виходить із першого разу, приходить лінь. Хіба такого служіння бажає Господь? Ні! Він хоче бачити своїх дітей сильними, здатними долати перешкоди, вставати після падіння та йти вперед із новими силами. Богові потрібні люди, які будуть боротися за чистоту, які будуть виривати душі людей із диявольських тенет, які будуть світлом для світу. Звичайно, цими людьми повинні стати ми – діти Божі, члени церкви Його. Ми покликані служити Йому й звершувати наше служіння з ревністю. Заклик апостола Павла до римської церкви: «У ревності не лінуйтеся, духом палайте, служіть Господеві» – надзвичайно актуальний.

Моя молитва до Ісуса: «Господи, запали ревність у молодих людей, щоб ішли на працю Твою – і в кожному селі, місті була Твоя благословенна церква, були доми молитви».

Закликаю молодих людей: «Поїдьте на місію. Знайдіть себе в ділі Господньому. Немає кращого – як служити для Ісуса».

Казав Асаф, дивлячись на людей нечестивих, які мали успіх у своєму життя: «Я ледве не захитався, ледве не посковзнувся, не впав – я думав, що в них усе добре, а я даремно працюю». Але коли він увійшов у святилище Боже, то побачив, що люди цього світу стоять на слизькій дорозі, вони йдуть у погибель. Потім Асаф скаже: «Мені благо зближатися з Господом».

Хочу, щоб кожна велика церква звернула увагу на маленькі церкви, на села, де немає віруючих людей, де немає Церкви Христової, і направила туди молодих братів і сестер для служіння.

Дорогий друже! Знайди себе в ділі Господньому. Одні можуть бути проповідниками, інші – місіонерами, але ти можеш бути людиною, яка підтримує місіонера, маленьку церкву.

Молюся до Ісуса, щоб в нашій країні були мільйони спасенних людей, тисячі тисяч церков, які визнають Ісуса Христа Спасителем світу. Дякую Богові за благословенну поїздку на Полтавщину. «І буде проповідане це слово Євангелії аж до краю землі» (Мт.24:14).

Сергій Бас

 



Додати коментар

Пожертвувати