Час пришвидшується
Час цього року летить якось дуже швидко. Здавалося б — карантин, все має уповільнюватися, а навпаки пришвидшується. Ми готувалися до пасхальних днів, запасалися газетами, матеріалами для дитячих зустрічей.
Радіє серце, коли бачимо, як люди каються. Нещодавно двоє чоловіків присвятили своє життя Богу в нашій церкві. І в їхньому житті вже відбулися великі зміни: один перестав пити, курити, інший свідкує, що в серці не стало злості. Справа в тому, що у нього відібрали 80 соток землі, яка була дуже необхідною. А він у відповідь благословив владу села.
Слава Богу, ці нелегкі часи об’єднали церкву, люди стали більше цінувати один одним. Щоденні церковні молитви зближають і зміцнюють у вірі, оскільки бачимо відповідь від Бога.
Під час жорстких умов карантину в нашому місті діти навчалися дистанційно і не могли відвідувати будинок культури. Це змусило нас використовувати нові методи — роздавали їм завдання, а потім при індивідуальних зустрічах обговорювали відповіді.
Богослужіння в церкві відбувається регулярно. Люди практично не хворіють, а хто хворів — у легкій формі. Щосуботи маємо соціальне служіння — благодійні обіди. Плануємо знову відвідати сім’ї в складних життєвих обставинах, завезти дітям подарунки, а дорослим — Нові Заповіти.
Щонеділі проводимо зібрання в центрі реабілітації. Проповідуємо, співаємо, свідчимо для 25-30 людей, які вже стали дорогими для наших сердець. Хтось приходять, хтось покидає центр, але основна частина — шукають Бога.
Олександр Клеймьонов, Сумська область, уривок з листа