Церква не зупиняється
Карантин триває, пандемія рухається по світу, багато хто панікує, живе в страху, але Церква Ісуса Христа не втрачає віри і не зупиняється в служінні.
Минулий рік виявився дуже важким для мене, сім'ї, церкви. Були проблеми зі здоров’ям, роботою, фінансами, стосунками. Але дякую Богові, що «Він змученому дає силу, а безсилому міць. І помучаться хлопці й потомляться, і юнаки спотикнутись спіткнуться, а ті, хто надію складає на Господа, силу відновлять, крила підіймуть, немов ті орли, будуть бігати і не потомляться, будуть ходити і не помучаться!» (Iс.40:29-31). Приходить сила від Господа, і ми продовжуємо працю.
У березні я хрестив 91-літню жінку — матір одної з наших сестер. Не стали чекати до літа, оскільки вона пережила інсульт, а вступити в заповіт з Богом дуже хотіла. Після цього виявила бажання охреститися ще одна літня жінка, їй — 86. Тепер відвідуємо її щочетверга, проводимо підготовку. Вона не бачить і не може за станом здоров’я відвідувати церкву. Є й інші — молоді люди, яких готуємо до хрещення. Але мене все ж дуже порадували ці дві літні жінки.
Також продовжуємо роботу серед циган, допомагаємо ліками, одягом, часто шукаємо кошти для лікування їхніх дітей. Допомагаємо, чим можемо, тому що всю важку роботу в цих сім’ях несуть на собі жінки, а чоловіки дуже пасивні і любителі випити. Готуємо до хрещення хлопця 26 років, який не вміє читати, має 3-річну дитину із синдромом Дауна. Його дружина була категорично проти, але бачачи нашу допомогу їхній сім’ї, змінила своє ставлення.
Продовжуємо служити бездомним. Молимося про власний будинок милосердя, нічліжку або притулок. На початку квітня, коли вночі ще були морози, зателефонував один зі служителів церкви, який працює в таксі. Він побачив двох жінок на виїзді з міста, які спали на купі листя за автобусною зупинкою. Я зустрівся з ними і виявилося, що це мама 60 років і дочка 35 років. Вони втратили в Харкові квартиру, а тепер йшли з православного монастиря і планували їхати в Росію. Ми привезли їх у дім молитви, дали можливість помитися, нагодували і поклали спати на матрацах в залі. Хоча це не дуже правильно давати нічліжку в церкві, але поки що немає іншого місця для цього. При церкві вже живе один бездомний, він уже член церкви, дивиться за господарством і порядком. Наступного дня ми відвезли цих жінок до сусіднього міста в будинок милосердя.
Займаємося ремонтом у домі молитви. На жаль, він затягнувся через брак працівників.
Розвиваємо служіння «Соціальний контейнер». На центральному міському речовому ринку облаштували місце, де приймаємо речі, взуття, іграшки від населення. Потім роздаємо малозабезпеченим. потребують. Поки карантин і ринок закритий, то люди несуть речі в дім молитви.
Після Різдва роздали багато євангелізаційних календарів, а до Великодня — газет на пасхальну тематику.