Дитяче служіння в Горбах

31.08.2020
0
53

Починаючи писати цього листа, переглядаючи фото, моє серце смиряється перед Господом: «Боже! Яка велика милість і любов Твоя до нас! Ти благословив цієї літньої пори так, як ми й уявити собі не могли!» Адже коли почався карантин і були скасовані зібрання, ніхто не знав як пройде літо, і чи зможемо ми послужити дітям, як раніше.

Розкажу трішки про с. Горби, в якому ми провели дитячий майданчик двічі за це літо. Першого разу ми з Катею заїхали в це село на кілька днів. Поставили батут, запросили людей. Через короткий час почали сходитися місцеві жителі. Хтось із дітей прийшов сам, когось привели батьки. Першого дня знайомилися, мали короткі розмови. Потім почали з’їжджатися люди з ближніх сіл. Дітей ставало все більше. Ми проводили для них біблійні уроки, готували обідній перекус, гралися та спілкувалися. Буквально за декілька днів здружилися так, наче всі ми були односельчанами. Коли настав час прощатися, діти не хотіли нас відпускати.

Напевно, саме через велике бажання дітей через місяць ми знову отримали нагоду приїхати в це село. Цього разу дитячий майданчик проводили вже не самі, а з командою. Якраз в цей період на Полтавщині служила молодь із Західної України. Домовившись про конкретний день, ми зустрілися з ними в Горбах. Коли більше людей задіяні в дитячому служінні, то є можливість працювати з дітьми індивідуально. Можна спокійно поговорити з дитиною, вислухати її, щось порадити — поки хтось інший слідкує за порядком на гірці або батуті.

Одна із сестер у команді була перукарем і заплела всіх дівчаток у таборі. Люди можуть не запам’ятати твого імені або обличчя, але вони запам’ятають те добро, яке ти зробиш для них в ім’я Господа. Було дуже приємно, коли батьки дітей, побачивши нас із Катею говорили: «Ми за вами скучили!»

Окрім занять з дітьми, ми виїжджали по селах Глобинського (тепер — Кременчуцького) району. Придбали харчові пакети і завезли в сім’ї, де є діти з інвалідністю. Взяли з собою молодь помісної церкви м. Глобине, співали, спілкувалися, свідчили про Божу любов.

Готуємося провести ще один дитячий майданчик в селі Землянки.

Прошу молитися за місіонерів, за Полтавщину. Як було сказано в одному з пророцтв, люди тут наче в палючій пустелі, але прийде час пробудження, час жнив.

Тетяна Галина, Полтавська область, уривок з листа



Додати коментар

Пожертвувати