Флорбол, стоматологи та Різдво
Особливу увагу сьогодні ми звертаємо на молодь та підлітків. Після школи вони не мають чим зайнятися. Решту часу проводять в інтернеті. Багато стають залежними від тютюну та алкоголю. Нещодавно я почав проходити тренування із флорболу в м. Новий Розділ (100 км від Тухлі, де ми живемо), щоб стати тренером та другом для молоді. Це новий вид спорту, який зараз набирає популярності. Хочемо для дітей, які слухають лекції про здоровий спосіб життя, відкрити спортивний клуб. Це допомагає подружитися та донести Євангеліє.
Нам вдалося придбати земельну ділянку під будівництво дому молитви. Цього року залили фундамент, приїжджала допомагати молодь із Волині. Слава Богу! Двоє директорів пожертвували цеглу та цемент для будівництва. Слава Богу!
Зі Львова до нас приїжджала стоматологічна клініка, безкоштовно лікували дітей із малозабезпечених та багатодітних сімей. Орендувати приміщення не було можливості, тому все проходило на кухні, де тимчасово проживає наша сім’я. Допомогли 20-тьом пацієнтам. Познайомилися та поспілкувалися із новими дітьми, запросили їх на служіння.
Різдво у нас було з морозами, снігом вище метра, та це не стало перешкодою для приїзду молоді з м. Торчин, які відгукнулися на запрошення послужити різдвяним співом. Молодь пройшла села Либохора та Тухля.
Вперше у с. Либохора пройшла різдвяна програма. Там проживає брат Федір — перший протестант у селі. Він повідомив, що євангельська церква буде проходити від хати до хати із різдвяними піснями. Люди чомусь були негативно налаштовані — щоб не впускати. Правда, їхня думка змінилася, коли почули спів пісень, вірші та побажання. Подарунком були християнські газети та календарі. Селяни обдзвонювали один одного, казали, щоб відкривали нам двері. Було видно, що багатьох торкався Святий Дух, людям було приємно, що до них зайшли та привітали.
Одна жінка з дітьми, яка проживає у нашої сестри, вже довгий час спостерігала за церквою, іноді приходила на служіння. Через деякий час вона підійшла і сказала, що хоче прийняти водне хрещення. Проводимо з нею підготовку.
Також ми пройшли села Ялинкувате, Гребенів із проповіддю Божого Слова. Було декілька сімей, які особливо гостинно нас прийняли, слухали Євангелію, молилися. Як сказала одна бабця: «Як мені добре, що у моєму домі завершуються молитви!» В інших сім’ях говорили: «Ми вже давно вас знаємо!», «Пам’ятаєте за мене у районній лікарні молились? Ось, бачите, я здорова! Треба до вас приїхати на службу та подякувати!» Інші розказували: «Щоразу як їздимо на базар в район, беремо читати ваші газети!» Це велике підбадьорення для нас.