Комендантська година в Іспанії

31.12.2020
0
333

В нас продовжує діяти карантин та комендантська година — так буде, як оголосили, до травня. Що два тижні змінюється карантинна ситуація, тому важко щось планувати. Але вчимося служити Богу і в такий час. Оскільки заборонено пересуватися між містами, а брати та сестри живуть у 5 різних населених пунктах, це ускладнює церковне життя та благовістя. З іншого боку це відкрило інші можливості для служіння — домашні групи, молодіжне служіння. Якщо ситуація не зміниться, думаємо робити основний акцент на домашні групи в цих містах, щоб згодом там відкрилися церкви.

Зараз ми не маємо офіційного дозволу збиратися в неділю, але маємо листи (подібні до тих, які католицька церква тут дає своїм прихожанам). Це не офіційно, але в поліції запевнили, що не будуть штрафувати, якщо ми збиратимемося на богослужіння, головне — дотримувалися установлених норм, що ми і робимо. Дякуємо Богові за таку можливість. Люди стали більше цінувати церквою і спілкуванням.

Кожного зібрання стали приходити нові люди, навіть іспанці — для них ми маємо перекладачів. Те ж саме і на молодіжках — приходить нова молодь.

Одне із головних завдань нашої церкви — це допомога біженцям та емігрантам. Це і документи, і праця, і житло.

Слава Богу, нам вдалося не тільки відремонтувати дім молитви (стеля була в аварійному стані), але і вирішити з власниками цілу низку паперових проблем. В результаті нам продовжили аренду на 5 років. Як говориться — гора з пліч.

Стабілізувалася ситуація в общині, вирішили більшість питань, які тут виникли до нашого приїзду. Залишилося провести ще кілька зустрічей з людьми, які не відвідують богослужінь з причини від’їзду попереднього служителя. Вірю, що і їх переконаю не залишати церкву. Майже кожен день спілкуюся з кимось і бачу, що люди бажають служити Богу і бути разом, незважаючи на неприємне спільне минуле...

Нас уже прописали, скоро будемо мати медичний поліс. Наступний крок — зустріч з поліцією для легалізації нашого перебування в країні та отримання документів. Чесно кажучи, я і сам не знаю, що, як і коли буде, тільки вірю, що Господь все влаштує.

Ми всі живі-здорові, потроху інтегруємося в нове для нас життя і культуру. Дітей хвалять вчителі за те, що вони спокійні і слухняні, а також дуже швидко опановують мову та шкільну програму.

Також хотілося зазначити щодо дитячого служіння — приходить чимало дітей, батьки яких є не воцерковленими. Для нас це свідчення, що вони довіряють нам як церкві.

Віктор Вознюк, Іспанія, уривок з листа

 



Додати коментар

Пожертвувати