Маленьке служіння в Болехові

01.10.2020
0
107

Хочемо розповісти про наше маленьке служіння в Болехові.

Ми знайшли приміщення для майбутнього дому молитви. На даний момент проводимо служіння у мене вдома, в орендованому житлі. Уже й зібрали потрібну суму, але власник відмовився продавати за домовлену ціну — $10000. На даний час не вистачає 2000, а для нашої маленької церкви це значна сума. Дуже б хотіли мати власний дім молитви, оскільки знімати окреме приміщення — дорого, а на богослужіння в житловий будинок люди не дуже йдуть. Та й важко провести якесь дитяче служіння, бо батьки не хочуть відпускати дітей.

Через карантинні обмеження цього літа нам не вдалося провести дитячий табір. Також майже перестали приїжджати до нас, підтримувати в служінні. Хтось хворів, хтось не хотів ризикувати… Тому зараз всі служіння серед тижня і в неділю проводжу сам. Надіюся, що скоро все ж хтось відвідає нас. Молимося з дружиною за помічників, бо самим дуже тяжко.

Декілька разів проводив зібрання в м. Долина через відсутність місцевого служителя та в с. Пужники, а також їздив на похоронне служіння в смт Рожнятів, відвідував реабілітаційний центр в Рогатинському районі та богослужіння в Рогатині. Нещодавно їздив на конференцію для проповідників в Івано-Франківськ.

По можливості служу людям машиною. Допомагав брату з м. Долина переїхати на нову квартиру. Служив самотнім людям, коли була потреба щось їм привезти чи їх кудись відвезти. Коли людина бачить щиру підтримку, вона більш охоча слухати Слово.

З Божою допомогою придбали дров для опалення хати. Двоє братів допомогли їх поколоти і поскладати. Їздив до своїх рідних, допомагав збирати картоплю.

Два місяці тому від раку помер дідусь дружини, а через два дні — мій, маючи 90 років. Радію, що перед смертю він навернувся до Бога. Хоча ховали католики, я мав можливість на цвинтарі поділитися Божим Словом.

Мали свої домашні неприємності — старша донька мала запалення обох вух. Довелося їхати в м. Стрий до лікаря. Але, слава Богу, зараз все добре.

В нашій церкві є молода сестра, яка в дитинстві погано розвивалася. І зараз, в дорослому віці, через те, що не лікували, почалися приступи: вона не їла, не спала кілька днів, тікала з дому. Її батько звинувачував у всьому мене як служителя, погрожував і навіть не хотів нічого зробити для порятунку своєї доньки. Довелося разом з її мамою шукати вихід з цієї ситуації. За порадою єпископа відвезли дівчину в психіатричну лікарню. Там їй надали допомогу, призначили лікування. Цілий місяць лікувалася, а ми молилися за неї, щотижня відвідували.  Зараз вона уже вдома, приходить на богослужіння, і її стан набагато кращий.

Мене відвідував рідний брат із сім’єю і дві рідні сестри з сім’ями. Це було великим підбадьоренням, оскільки тут немає нікого з близьких людей. Ми гарно провели час.

Приходиться часто ремонтувати машину, а без неї ніяк, бо потрібно привозити літніх сестер в зібрання. Цього разу повністю робив ходову.

Ось така у нас праця в м. Болехів. Дякую Богу, що Він нас береже. Дякуємо тим, хто молиться за нас і допомагає. Хочемо у цей непростий час побажати усім Божої охорони. Нехай Господь посилає людей, які будуть вас підбадьорювати.

Іван Микитин, Івано-Франківська область, уривок з листа



Додати коментар

Пожертвувати