Мої дні у Твоїй руці

Недавно ввечері я записала відео у соцмережі, щоб поділитися роздумами над Псалмом 31: «У Твоїх руках моя доля. Врятуй мене від рук моїх ворогів, що мене переслідують».

Говорила про те, що Давид не міг змиритися з думкою, що його віддадуть у руки його ворогів, але був повністю спокійним й іноді навіть щасливим. Він знав і проголошував, що його доля в Божих руках.

Так сказати Давид міг не тільки тому, що усвідомлював, що Бог контролює ситуацію і керує нею з небес. Але він говорив так і тому, що вірою віддав усе в Божі руки.

Я просила в Бога нагадувати нам, що Він завжди з нами й ніколи не залишить нас. Просила мужності йти за Ним навіть у час болю, тривог та сумнівів.

І вже максимум через дві години на власному досвіді вкотре впевнилася в правдивості цих слів…

Сиджу в альтанці за комп’ютером. Вивчаю Плач Єремії. Сутеніє…

Підлітає дрон і не відлітає… «Намотує кола»… І раптом завмирає, але не летить у інший бік. Знаю, що він десь поруч.

Я вимкнула комп’ютер і зайшла в коридор, не розуміючи, куди подівся дрон…

І в цей момент я на секунду відчула страх, як ніколи раніше усвідомивши, що моє життя справді в Божій руці. Я почала молитися, щоб дрон нікому не завдав шкоди… Він завис десь поруч і рано чи пізно мав або впасти, або вибухнути…

Мабуть, за хвилину почула хлопок, але надто тихий для скидання вибухівки… З’ясовувати, що це було, не стала. Лягла спати з думкою: що сталося з дроном за кілька метрів від того місця, де я сиділа за комп’ютером?

Вранці ми знайшли цей дрон. Він упав у сусідів на асфальт і — не вибухнув. Поліція швидко його забрала. А я й досі перебуваю під враженням від того, що сталося… Бо, справді, мої дні у твоїй руці, Господи!

Анна Веренич, м. Херсон