Молитва, вирізана з газети
Осінь була насичена — ми мали День подяки, роздавали газети, проводили недільну школу, підліткове спілкування, молодіжне спілкування, ходили на відвідування тощо.
Роздаючи газети, маємо нагоду завести нові знайомства. Ми зауважили, що люди переважно люблять читати газети. Якось відвідували літню жінку (за 90 років). Коли з нею спілкувалися, то розповіла, що вона не знає, як молитися, і тому вирізала зразок молитви з газети, яку ми їй принесли.
Після дитячого табору до нас стало ходити більше дітей. Ми познайомилися з батьками, запрошували їх на богослужіння. Було приємно їх бачити в домі молитви. Останнім часом почали проводити для дітей кулінарію — перекуси своїми руками. Це приносить їм велике задоволення.
На підлітковому спілкуванні також з’явились нові учасники. Одного хлопця, йому 15 років, я забираю з села В’язівок, йому дуже подобається проводити час із нами.
Не так давно сталася аварія з дівчиною, яка ходить до нас на підліткове, вона дивом лишилась жива. Їхала на мотоциклі і повертала з траси в село, автомобіль протаранив її на швидкості, дівчина отримала струс мозку, багато забоїв. Ми з підлітками відвідували її в лікарні, спілкувалися на духовні теми.
Трохи хочу розказати про нашу молодь. Настя, яка прийняла водне хрещення, активно допомагає в служінні. У її житті сталась велика радість — на молодіжній конференції отримала хрещення Святим Духом Святим. Це був великий подарунок на її день народження — 18 років. Ми радіємо разом з нею, молимося, щоб Бог зміцнив у вірі. Адже в її сім’ї непроста ситуація... Ще одна дівчина з нашої молоді, Таня, поїхала навчатися до Полтави, знайшла там церкву, почала ходити на молодіжні спілкування.
Продовжуємо відвідувати людей з фізичними проблемами. Через стан здоров’я, вони не можуть прийти до церкви. До декого приходжу робити масаж. Наша сім’я часто проводить час з тіткою Любою та її мамою, а також з молодою сім’єю — Альоною та Вадимом. Вони беруть активну участь у всіх наших заходах, допомагають, чим можуть.
У жовтні в с. Вищий Булатець відбулося богослужіння, на якому мене рукопоклали на служіння благовісника.
Дружина була на 32 тижні вагітності, коли ми вирішили поїхати до батьків на західну Україну. За звичкою заїхали до друзів переночувати, адже дорога неблизька і з малими дітьми непросто їхати. Дружина відчула, що їй зле, щойно виїхали, але вирішили не припиняти поїздку. Вже у друзів її температура стала підвищуватися, нічим не можна було збити. Звернулися до лікарні, лікарі спостерегли слабке серцебиття дитини, а до вечора воно зовсім зникло. Не гаючи часу, швидко провели операцію, хоча плід ще зовсім недоношений. Дружина з дочкою провели в лікарні більше місяця. Спочатку була реанімація, де дитина вчилася самостійно дихати, потім були проблеми з травною системою. Усі рідні і близькі молилися, поступово все нормалізувалося. Ближче до виписки лікарі помітили симптоми генетичної хвороби. Просимо молитовної підтримки, щоб дочка була здоровою!