Найбільша радість для батьків
Велика втіха для нас в тому, що діти зростають і починають допомагати в служінні. Нашій Софії вже 14 років, вона разом з подругами організувала маленький гурт і служить співом у церквах. Рувим, якому вже 12, грає в гурті на інструменті. Менші дівчата Евеліна та Каміла співають у дитячому хорі, який організувала Аліна. Евеліна також навчається у музичній школі. Як казав Євангелист Іван, «не маю більшої радості від цієї, щоб чути, що діти мої живуть у правді». Мабуть, це найбільша радість для батьків.
Ми продовжуємо проповідувати здебільшого особисто — відвідуємо, спілкуємося, шукаємо можливості допомогти не тільки словом, а й ділом. Час від часу готуємо продуктові набори для літніх людей, малозабезпечених сімей. Молимося за них, запрошуємо на богослужіння.
Зараз небагато бажаючих іти в зібрання, навіть християни стали рідше відвідувати. Ми проводимо служіння як завжди, тільки з дотриманням карантинних правил.
Продовжуємо разом з місіонерською командою будувати мобільні доми молитви, допомагаємо один одному в служінні. Інколи невдачі б’ють, приходить розчарування, руки опускаються… Тому будуємо дружні довірливі стосунки в команді, щоб молитися один за одного, підтримувати. Але бувають і радісні моменти, які надихають рухатись вперед за Господом.
Зараз із братами працюємо над розширенням центру реабілітації, аби він міг вмістити більше людей. Також я проводжу вивчення Божого слова у центрі.