Наповнені Божою атмосферою

31.08.2021
0
43

Літо — особлива пора, особливо для дітей, тому що починаються довгоочікувані канікули. А для нас — це можливість провести дитячий і підлітковий табір.

Дитячий табір ми проводили в нашому селі з командою, яка приїхала з Луцька, щоб допомогти. Дітей було близько 80, ми дуже зраділи — це вперше їх було так багато. Була складена цікава програма, яка містила як розважальну частину, так і біблійну. Старалися через спілкування, дитячі служіння, донести дітям Благу Звістку про Спасителя. Останнього дня ми запросили батьків на євангелізаційне служіння, в якому брали участь їхні діти. Це був гарний вечір, наповнений Божою атмосферою, молодь співала пісні, служителі благовістили. Під час заключної проповіді навіть в дітей виступали сльози.

Підлітковий табір відбувся біля смт Багачка в лісі біля річки. Було 45 підлітків 12-16 років із сіл Новаки, Ісківці, Нижній Булатець, Чуднівці, Олександрівка. 80% з них — із невоцерковлених сімей. Також приїхала на допомогу команда з Луцька. Передавали сильні дощі, тож ми хвилювалися. Але, на радість, була дуже гарна погода. У програмі піднімалися такі теми: «Хто я?», «Я і друзі», «Я і Бог». Це важливі теми для підлітків, адже вони формуються, шукають себе. Ми намагалися направити їх на правильний шлях. Мали нагоду ще більше здружитися, в останні дні вони стали особливо відкриватися. До нас приїжджав викладати семінар пастор церкви «Ковчег» м. Лубни Ігор Фень. Коли координатор табору зробив заклик до покаяння, то відгукнулися 15 чоловік. Хтось не міг зупинити сліз, хтось казав, що відчув легкість на душі і звільнення від гріха. Така Божа присутність завжди надихає!

На жаль, з нами вже нема тьоті Олі, про яку я згадував у попередньому листі. Ми з сім’єю прийшли її відвідати, поспівати. Чомусь дуже захотілося заспівати пісню, де є такі слова: «Господь ще подарує зустріч нам, якщо не на землі, то в небесах». І справді, це була остання наша зустріч на землі. Перед смертю вона попросила в дочки, щоб ми заспівали на похороні, підняла руки і промовила «Все, забирай мене!» І Господь забрав її… Найбільша радість — що вона з Богом. Тьотя Оля була прикладом для нас, переживаючи сильні приступи, вона не занепадала духом і твердо надіялася на Бога.

Не так давно я познайомився з одною жінкою, її звати Ліда, років 65, із сусіднього села. Її запросив до нас на богослужіння чоловік, який відвідує церкву. Вона виявила бажання, щоб ми приїхали і провели зібрання в неї, бо її чоловік не ходить — немає обох ніг. Ми приїхали з дружиною і дітьми до них і були приємно здивовані відкритістю, питаннями, які вони ставили. Я сказав проповідь, ми помолилися. Вони сказали, що під час молитви відчували Бога в серці. Згодом на одному з зібрань ця жінка покаялася.

У серпні біля річки, яка знаходиться недалеко від Лубен, відбулося районне водне хрещення. Ми запросили двох дівчат — Таню і Настю. В кінці зібрання на березі був заклик до покаяння, і вони обоє відгукнулися на нього. Для нас це було великою радістю. Таня вже декілька місяців допомагала моїй дружині на недільній школі проводити рукоділля, відвідувала зібрання, допомагала на дитячому таборі. При цьому ставила багато питань про Бога. Ми з дружиною, наскільки могли, розповіли їй про Ісуса Христа і дружбу з Ним. Із Настею познайомилися через її маму. Коли були в пологовому будинку з першою дитиною, зустріли там жінку на ім’я Юля. Розговорилися, вона розповіла, що в неї це шоста дитина і що живе через село від нас. Обмінялися номерами і не зустрічалися майже рік. Час від часу я згадував про їхню сім’ю і зрештою вирішив завезти їм продуктовий набір. Тоді ми багато поспілкувалися, на прощання вона сказала, що ми несемо тепло і що хоче з нами частіше зустрічатися. Запропонували її доньці відвідувати наші підліткові зустрічі. На першій зустрічі була тема про те, що Ісус Христос може стати найкращим другом для кожного. Це слово її дуже торкнулося, вона захотіла дізнаватися більше, багато розпитувала, і з кожним разом їй все більше подобалася наша підліткова група. Настя з Танею подружилися між собою, ми їх часто забирали на недільні зібрання в сусідньому селі. І ось на хрещенні вони вирішили зробити ще один важливий крок. Ми молимося, щоб і їхні сім’ї прийшли до Господа. 

На день дитини в нашому селі на було свято, і нас запросили там заспівати. Дружина також декламувала вірш. Ми радіємо, що нас запрошують і навіть там можемо сіяти Боже Слово.

Ілля Кантерук, Полтавська область, уривок з листа

 



Додати коментар

Пожертвувати