Новий рівень відповідальності
Я побувала на конференції дитячих служителів, яка відбулася в Радомишлі Житомирської області. Це був чудовий час. Три дні ми перебували в оточенні служителів, слухали семінари, мали спільні молитви. Я отримала величезне підбадьорення, приїхавши додому, намагалася передати свій запал нашим дитячим служителям. Ми стали частіше збиратися, і це дало свої плоди.
Згодом у нас в церкві відбувся семінар для дитячих працівників області, нам служила Валентина Федорова, яка має 30 років стажу в цьому служінні. На цьому заході мене чекав сюрприз — відбулося переобрання відповідального за дитяче служіння по області. І цю справу доручили мені. Тепер молюся, щоб робити правильні кроки, адже це для мене нове, і я трохи хвилююся…
Продовжується праця з нашими улюбленими дітьми недільної школи та підлітками. Підлітки виходять на новий рівень відповідальності. Вони служать в церкві співом, операторами апаратури, акомпанують для загального співу, відвідують самотніх членів церкви. Їздять в інші церкви своїм гуртом. Проповідують, принаймні, вчаться. Багато з них отримали хрещення Святим Духом. Щоб підтримати в них бажання молитися, чоловік став регулярно проводити підліткові молитви. Для нас велика радість, що вони мають цей духовний досвід. Разом зі старшими братами вони також ходять роздавати християнську літературу в місті, і дуже радіють такому служінню.
А на початку липня підлітки мали ще один вид служіння, в якому брали участь вперше. Ця ідея прийшла нам якраз під час наших вчительських зустрічей. Ми зробили табір для церковних дітей, невеликий — на 2 дні. Але наставниками в ньому були — наші підлітки! Це було щось нове і для них, і для нас. Спочатку ми вагалися, у якій формі це зробити. А потім все склалося дуже гарно. Крім наших дітей, доєдналися діти з того села, де проходив табір, також привозили дітей зі Сміли. Загалом учасників було більше, ніж планувалося — приблизно у 2,5 рази. Але все пройшло благополучно. Звичайно, програму ми готували старшим колективом, потім готували підлітків, розподіляли між ними ролі, тренувалися, молилися разом. Можливо, не все пройшло ідеально, але абсолютно всі лишились задоволеними. Після табору ми зробили зустріч для підбиття підсумків. Приємно було бачити, як підліткам сподобалося, що їм доручили таку важливу справу — служити в таборі. Казали, що хочуть ще, але вже на більше днів.
Кілька слів про нашого старшого сина — Марка. Він займається греблею і цього року багато їздить на різні змагання. Дуже приємно, що скрізь, де б не був, він проповідує своїм одноліткам про Ісуса Христа. Він захоплено розповідає про те, як спілкується зі своїми друзями, закликає їх до віри в Бога.
Ірина Крапивна, Черкаська область, уривок з листа