Під обстрілом у Новопавлівці
Продовжуємо нести місіонерську працю в Запоріжжі та Запорізькій області, поширюючи Боже Царство на території України, хоча сьогодні це робити не дуже просто. Проповідуємо в церквах, на площах, в зоні бойових дій, підтримуючи як населення, так і військових.
Одного разу, рухаючись за попередньою домовленістю в Новопавлівку, везучи Боже Слово і гуманітарну допомогу для жителів цього села, яке находиться біля м. Оріхів, ми потрапили під ворожий обстріл. В кількох місцях встигли зібрати людей і роздати допомогу, проповідуючи Євангелію, молячись із ними, але в останньому місці не змогли, бо почався мінометний та артилерійський обстріл. Слава Богу, вдалося виїхати через перехрестя, яке обстрілювалось. Завжди, коли їдемо, просимо Божої охорони Буває один раз тиша, а другий раз обстріли, але з Божої милості ми живі до цього часу.
Служимо військовим із розвідувальних та штурмових підрозділів, молимось з ними та роздаємо аудіоплеєри з навушниками, які не пеленгуються. На них завантажені Біблія та проповіді, військові з радістю беруть їх для себе, адже читати часу немає, а слухати можуть майже завжди. Крім духовної підтримки, доставляємо продукти та інші речі, які полегшують перебування на нулю. Це хімічні грілки для розігрівання їжі, грілки-самоклейки для зігрівання ніг, рук тощо, зимове взуття для військових. Хлопці дуже вдячні за все.
Багато людей, які воюють на запорізькому напрямку — наші односельчани із Андріївки, де ми несли місіонерську працю, та із сусідніх населених пунктів Бердянського району Запорізької області. Також серед них багато людей із західної України, зокрема Рівненської області, де ми народилися і жили до місіонерської праці в Андріївці.
Дякуємо Богу, що в таких тяжких обставинах можемо проповідувати Боже Слово, що душі людей знаходять спасіння. Продовжуємо проводити богослужіння в Запоріжжі для жителів Бердянського району, які виїхали з окупації. Зібрання проходять в суботу на 10 годину, бувають присутні від 200 до 300 людей. Також приходять військові. Після одного зібрання підійшов один солдат із розвідки, ми з ним проговорили півтори години. Він сказав, що вперше був у домі молитви, на душі стало дуже добре, і він все служіння проплакав. І не тільки його, багатьох інших людей торкається Господь, ми бачимо сльози на їхніх очах. Також коли на площах проповідуємо, співаємо з дітьми, роздаючи хліб та інші продукти, то бачимо і чуємо багато вдячності для Бога і церкви від людей. Радіємо, що Бог нас удостоїв служити підтримкою для різних людей у цей непростий час.