Слово про спасіння серед скорбот
Серед труднощів та скорбот, які переживають люди в нашій країні, Слово про спасіння сьогодні звучить по-особливому. За час місіонерської праці, якою я займаюся майже 18 років, таких великих євангелізацій і зібрань у нас не було. Не раз запрошували людей, проходили ціле село, роздавали газети із запрошеннями, але приходило всього 10-15 чоловік. Шукали можливості через дитячі програми звернутися до батьків. Раділи участі на світських концертах… Але через трагедію і ускладнення життя в Україні, люди перестали «боятися» переступати поріг дому молитви.
З початку війни 10 і більше людей стали приходити на щоденні молитви. Церква стала затісною для бажаючих побути зібранні. Хоча ми не роздаємо продуктових наборів у неділю, але на богослужіння приходять близько 30 невоцерковлених людей.
Співпрацюємо із соціальною службою. Вони формують списки тих, хто потребує допомоги і передають нам. Обдзвонюють людей і запрошують прийти до нашої церкви за допомогою і послухати Боже Слово. У першу чергу це тимчасово переміщені особи, люди з інвалідністю, сім’ї учасників бойових дій, люди, які опинилися у складних життєвих обставинах та малозабезпечені сім’ї. Пізніше ми також почали роздавати допомогу пенсіонерам.
Коли люди приходять за допомогою, ми їм пояснюємо, що це короткочасна підтримка, і, передаючи її, ми хочемо звернутися зі словом розради до сердець, що є набагато важливіше. Перед видачею продуктів маємо богослужіння, потім спілкуємося. На останніх таких зустрічах, люди не вміщалися у домі молитви. Ми говорили, що ті, кого нема у списку, на жаль, сьогодні не зможуть отримати продуктових наборів. Дехто відповідав: «Ми розуміємо, але чи можна зайти послухати?»
Також час від часу роздаємо продукти, благовістимо на вулицях сіл, які постраждали або побували під окупацією. На таких євангелізаціях бувало до 300 чоловік, а можливо й більше. Після однієї такої зустрічі роздали близько 600 продуктових пакетів і газет. Звичайно, дуже прикро, що все це ціною великих страждань нашого народу, але через горе люди стають більш відкриті до Бога. У липні п’ятеро людей з Варвенщини ввійшли у заповіт із Богом через водне хрещення.
Спілкуємося, молимося за тих, хто на війні, хто в зоні бойових дій. У с. Озеряни, де ми ведемо служіння, сусіди і навіть незнайомі люди звертаються з проханням молитися за їхніх родичів, які перебувають на фронті.
У Варві співаємо музичним гуртом. Залучаємо до служіння підлітків. Нещодавно зібрали ще один музичний гурт із підлітків, які навчаються в музичній школі. Є дуже багато праці, і ми вдячні Богу, що можемо бути її учасниками!