Сумний і скорботний час
Кожного дня до нашої області прибуває велика кількість вимушено переселених осіб. Багато з них шукають нове місце постійного проживання. Наша команда вже рік працює, допомагаючи з прийомом та поселенням людей із зони бойових дій, доставляючи допомогу потребуючим та військовим на схід України.
У період свят ми майже щодня проводили вуличні євангелізації, роздавали газети та християнські календарі. Люди залюбки спілкувалися з нами, брали літературу, розповідали про свої переживання та сподівання.
У цей сумний і скорботний для нашої нації час багато людей відкривають своє серце для Євангелії. Під час однієї з євангелізацій до нас підійшов чоловік років п’ятдесяти. Він цікавився Біблією і мав багато питань до Бога: «Чому Бог все це допустив у нашій країні? Чому так багато несправедливості? Чому люди такі жорстокі? Як співвідносити Біблійне вчення із сьогоденням?» Ми довго розмовляли, він розказував про своє життя. В кінці бесіди помолилися і домовилися про наступну зустріч. На прощання він зауважив, що Бог справді любить людей, але люди покинули Творця і відійшли від Його заповідей. Тож тепер пожинають результати своїх гріхів.
Також ми проводили денні та стаціонарні табори. Бог відкрив серця батьків та дітей, щоб взяти участь у цих заходах. Діти щодня вивчали біблійні історії, брали участь в іграх та вікторинах.
Регулярно відвідуємо інтернат — там чимало дітей, які пережили неймовірні потрясіння, залишилися без рідних та близьких, без підтримки, без надії на благополучне майбутнє. Намагаємося донести їм надію в Ісусі Христі, яку отримує людина, довіривши Йому своє життя. Часто вихователі та дирекція інтернату, дякуючи за нашу працю, дивуються, як діти крок за кроком змінюють свою поведінку і стосунки один з одним.
У цей жахливий період історії, коли наші села та міста регулярно зазнають ракетних ударів, коли сирени вдень та серед ночі закликають нас шукати Бога і бути готовими до зустрічі з Ним, ми молимось за мир для України.
