Відповідь на молитву через 20 років
Микола Сопронюк із дружиною Катериною проживає в селі Градиськ Маневицького району. Вісім років тому його життя кардинально змінилося: непростим був шлях звільнення чоловіка від алкогольної залежності.
«Ми вже одружені 7 років і, на жаль, поки що не маємо діток. Але я знаю, що мій Господь живий і дасть відповідь на наші молитви. Моя тітка ревно молилася за моє покаяння. І коли після її смерті минуло 20 років, Господь покликав мене на шлях спасіння. Я вірю, що Бог може відповісти й на наше бажання мати дітей. Але якщо так не станеться, то я все одно буду вдячний Богові, адже знаю, що мене й мою дружину чекає у вічності! Ми радіємо цим!» – саме такими словами розпочав свою розповідь Микола.
«Юність моя була бунтарською. Я підріс і думав, що вже дорослий і можу сам приймати рішення. З батьками дуже часто конфліктував, бо вважав, що мені не потрібні їхні підказки, що я самостійний», – розповів Микола.
Він мав організаторські здібності. Серед друзів прагнув вирізнятися першістю, і це йому вдавалося. А з часом Микола причастився до алкоголю. «Хотілося якось виділятися в компаніях, принаймні, не відставати від інших, – розповідає він. – Наприклад, як ішли в ліс робити шашлики, то я старався прикласти максимум зусиль для його приготування. Я хотів, щоб ініціатива походила від мене. Це проявлялося в багатьох інших речах, пов’язаних з гучними компаніями й алкоголем. Я не розумів, як мої світські бажання вплинуть на мене й на мої стосунки з батьками. Вранці просинався заради похмілля. Перша думка не про роботу, а про похмілля. На це в мене не завжди вистачало грошей. Я вимагав їх у мами. І вона, не витримуючи мого тиску, давала мені гроші на випивку. Я брав їх і йшов похмелятися за них. Мені соромно це згадувати. Я стільки болю завдавав своїй матері. Якби я тоді мав розуміння, яке маю тепер, наскільки менше було б материнських сліз».
До 34 років Микола не молився. Лише завдяки тітці, яка була євангельською християнкою, Микола дізнався про Бога та силу молитви.
«На початках я не знав Бога, адже в Радянському Союзі всі казали, що Його немає. Моя ж рідна тітка вірила в Нього й знала, що Він живий. Коли вона до нас приїжджала в село, то завжди розказувала нам про Бога. Пригадую, коли зимою простудився, сильно занедужав, то тітка прийшла мене провідати. Вона розгорнула Біблію й стала читати історію про Даниїла й трьох його друзів. Був ще один цікавий випадок. Тітка переїхала жити до Луцька, і мені одного разу потрібно було переночувати в неї. Серед ночі я прокинувся від того, що на собі щось відчув. Розплющив очі й побачив, що тітка поклала на мене руки й молиться. Завдяки рідній тітці я дізнався, що є Бог. Декілька разів ходив із нею на богослужіння в церкву євангельських християн. Я не розумів, що таке покаяння, але знав, що людині воно потрібне для того, щоби Бог простив їй гріхи», – згадує брат Микола з усмішкою на обличчі.
Микола відчував дію молитов тітки у своєму житті, хоч і був ще дуже далеким від Бога. Не один раз у надважких обставинах, коли йому загрожувала смерть, він звертався до Бога. Тітка вчила хлопця молитися до Всевишнього і в радості, і в горі. Зазвичай Микола згадував про Нього в тривожні часи. І кожного разу обіцяв Богові, що перестане грішити. Після проявлених чудес, на жаль, він не виконував обіцяного. Хоч і усвідомлював, що його життя котиться донизу, але нічого не міг із собою зробити. Покладаючи надію на себе та свої сили, він щораз зазнавав невдачі. Гріховні звички повністю оволоділи ним, руйнуючи життя.
«Перебуваючи в гріховному рабстві, я став аналізувати свої цілі. Запитував себе, чому вживаю алкоголь. Бачив однокласників, які мали сім’ї, працювали, досягали успіхів у житті, а моя ціль була одна – від хати до магазину, від магазину до хати. Відчував душевну пустоту. Була апатія до життя. Думав, що вже нічого не зміниться, що все вже втрачено і що я ніколи не вилізу з прірви залежностей. Але Бог і тут проявив свою милість до мене», – зазначив Микола.
Бог промовляв до Миколи через думки, які наштовхували його до зміни способу життя. Микола розумів, що якщо буде жити так надалі, то його життя закінчиться досить рано. Він знав, що за фізичною смертю є духовна смерть – або рай, або пекло. Бог говорив у його думках: «Миколо, вибирай – смерть або життя!»
І ось сталася одна ситуація. Микола розповідає: «Я з товаришем поїхав за село брати глину. Викопав велику яму, з якої подавав у відрах глину. Я ще й досі не можу до кінця усвідомити того, що відбулося. Пам’ятаю, що був у ямі й нагинався за відром – і, незрозуміло як, умить опинився зверху, біля неї, а вона обвалилася раз і вдруге. Я спочатку нічого не зрозумів, навіть покепкував з того, мовляв, могли б бути похороненими – і не довелося б б копати могил. Однак через 5 хвилин усвідомив, що міг загинути. Так Бог говорив до мого серця, закликаючи припиняти гру з гріхом».
Після цього випадку Микола вирішив твердо стати на шлях християнства. Він розпочав боротьбу з гріховними звичками. Спершу намагався звільнитися від куріння. Настільки бажав свободи від цієї залежності, що молився такою простою молитвою: «Господи, я не можу сам покинути курити. Дай мені сили й допоможи мені це зробити!.. І Господь мені допоміг! Це не відбулося так, ніби хтось рукою зняв. Була велика боротьба, але в тій боротьбі я вже надіявся не на себе, а на Бога. Господь дав мені звільнення від куріння. Цей гріх відійшов від мене».
Отримавши звільнення від куріння, Микола ще мав чимало гріховного: алкоголь, нецензурна лексика та емоційний характер. Він прагнув стати іншим. Коли одного разу прийшов на зібрання євангельських християн, то твердо вирішив стати на стежку служіння Богові: засвідчив перед церквою покаяння й бажання йти за Господом, і попросив помилися за нього. Церква підтримала його в молитві. І життя Миколи кардинально змінилося. Як він каже: «Бог не лише звільнив мене від куріння, алкоголю, матюків, але змінив мій характер. Я раніше був дуже різким, мене навіть боялися щось запитувати, настільки грубо відповідав. Моя сестра відразу помітила позитивні зміни в характері, їй стало приємно зі мною спілкуватися».
Бог подарував Миколі люблячу дружину, яка не побоялася вийти за нього заміж, знаючи, яким було його минуле. Вони радіють, що можуть своїм життям славити Бога й розповідати іншим про Нього.
Тож Господь вислухав молитви тітки й зробив благодатну переміну в серці Миколи через 20 років після її смерті. «Віруй в Господа Ісуса, і будеш спасенний ти сам та твій дім» (Дії 16:31).