Всією сім’єю
У минулому листі я писала, що наші діти готувалися до біблійної олімпіади. Із усіх команд, які були на цьому заході, наша показала найвищий результат. Ми раді, але не робимо акценту тільки на знанні, намагаємося навчити застосовувати ці знання на практиці, залучаємо дітей до служіння. Наприклад, 3 грудня 2019 року, в День людей з інвалідністю, відвідали кількох дітей нашого району, які мають ДЦП. Принесли їм фрукти, поспілкувалися, наші діти заспівали християнських пісень. Хворі діти і їхні рідні були приємно здивовані і запрошували приїжджати ще.
Цими днями проходять різдвяні вистави у нашому місті та селах, де проводимо табори.
Церкви нашої області погодились взяти участь у 40-денному пості за потреби області. Минулої суботи ми зібралися на загальне молитовне зібрання.
Ми сім’єю на початку грудня відвідали церкву у с. Чорна Кам’янка. Це дуже далеко, тож ми рідко там буваємо. Але інколи приїжджаємо підтримати служіння брата Анатолія та його сім’ї. Цього разу наші діти теж брали активну участь в зібранні. Співали під музичний супровід нашого старшого Марка, який грав на клавішах, Женя проповідував, а я та інші діти розповідали вірші. Дякую Богу, що можемо всією сім’єю славити Бога! Про це мріяла, коли народжувалися мої діти. Молимося, щоб Бог зберіг ці дитячі серця!
У кінці листопада до нас завітала давня знайома із Львівської області. Вона приїжджала в Смілу 6-7 років тому проводити дитячі табори. Зараз служить людям із вадами слуху. Вона й сама має інвалідність. У жінки багато чудових свідчень, як Господь допустив в її життя хворобу, як поступово ставала на ноги, як не збулися прогнози лікарів про те, що зовсім не зможе ходити. У неділю Іра ділилася своїм шляхом на зібранні, потім спілкувалася з людьми, які знаходяться у скрутних обставинах. А в наступні дні мали зустрічі ще з рядом людей. Також і ми з сестрами збиралися вечорами, роздумували над Божим Словом, молилися. Цей візит нам дуже запам’ятався.