Хлопчик з Новим Заповітом
2020 рік був не таким, як попередні. Карантин обмежив наші заходи. Але і в цей час знаходили можливість благовістити. Разом з братами з різних куточків України провели євангелізаційні служіння у багатьох містах — на вулицях, ринках, біля шкіл. Роздали 22780 Нових Заповітів, 35000 українців отримали брошуру «Ісус Христос — твій Спаситель». Отримали багато дзвінків, молилися за людей, направляли, до церкви.
Різдво, як і інші християнські свята, є хорошою можливістю для проповіді. Люди особливо відкриті в ці дні. Використовуючи нагоду, йшли до людей. Саша разом з братами, які співають під баян, пройшли не один ринок з Доброю Звісткою. Розпочали від Житомирської області та доїхали до півночі Сумщини. У Сумській області і я була учасницею вуличного благовістя. У нас в місті, підключивши колонку, брати співали та проповідували, а ми роздавали газети, Євангелії, спілкувалися з людьми. Багато хто зупинялися, слухали, знімали нас.
В Шостці також благовістили поблизу ринку. Навпроти стояли люди, які продавали ялинки. І одна з жінок слухала особливо уважно, коли лунали пісні, вона підспівувала. Казала: «Як добре, що ви приїхали, так добре стало на душі!» Підходили люди, спілкувалися. Одна жінка попросила помолитися за її невістку.
Також їздили в Суми. Там служили разом з місцевими братами. До нас підходили багато людей з проханням помолитися за них. Зустріли одну родину, яка цілеспрямовано шукає Господа. Молимося за спасіння всіх цих людей.
Одного дня, коли роздавали газети та брошури, до мене підійшов чоловік та розповів свою історію. «Я дякую Господу, що коли був строгий карантин, весною, один маленький хлопчик подарував мені Новий Заповіт, — сказав він. — Це перевернуло моє життя, і я почав читати Євангеліє кожного дня». Чоловік живе в селі за 7 км від міста. Став відвідувати служіння щонеділі. Його син — євангельський християнин, одружений на дочці пастора з Києва. А що в цій історії для мене найбільш хвилююче — цим хлопчиком був наш Богданчик (йому 10 років). Він дуже любить роздавати людям брошури та Євангелія. Завжди просить, щоб взяли його з собою. Деколи сам ініціює. Незважаючи на карантин, ми благовістили людям, які стояли в чергах за продуктами. І цей чоловік став одним із тих, хто почув заклик і навернувся до Христа.
На Різдвяні свята відвідували сім’ї у складних життєвих обставинах. Привозили їм продуктові пакунки, дарували Євангелія, молилися. Навіть важко уявити, як люди можуть жити в таких умовах. Їздили в центр реабілітації, де знаходяться мами з дітьми. На нашу програму приходили також діти з села. Дуже гарні були зустрічі.
Наші діти навчаються в музичній школі. Найменша дочка грає на піаніно. Ми з іншими мамами зазвичай чекаємо дітей (вони займаються по 2-3 години). У цей час є нагода ближче познайомитися, поспілкуватися. Запросила двох дівчат на дитячі зустрічі. Одну дівчинку тато вже майже три місяці привозить на служіння. А на Різдво в церкві була вся їхня родина. Лишилися і на дитячу програму для дітей після зібрання. На цю програму ми запрошували дітей з різних сімей. Усього її відвідали близько 30.
На служіння приходять нові люди, на недільну школу — діти. Коли є можливість, підвозимо класну керівницю нашого старшого сина. Подарували їй Євангеліє з поясненнями. На наступний день вона сказала, що почала читати, і їй сподобалося, що дуже гарно написано. Часто свідчимо людям, підвозячи їх.
Мама однієї дівчинки, яка відвідує дитяче, розповіла: одного дня вони сіли їсти і дитина простягнула їм руки. Батьки не зрозуміли, що вона хоче. «Потрібно подякувати Богові за їжу!» — сказала вона. Рідні здивувалися, але погодилися. Дівчинка сказала, що потрібно взятися за руки, і подякувала Господу за все, що є на столі та за здоров'я.
На служіння приходила ще одна жінка (в неї два хлопчика). Ми завозимо їх на зібрання. А кілька тижнів тому стала приходити ще одна мама з дочкою. Я їх теж запросила, коли зустрілися в музичній школі. Молимося за всі ці сім’ї.
Олена Курченко, Сумська область, уривок з листа