Місця, де були бої

30.11.2022
0
227

Слава Богу за можливість свідчити про Ісуса Христа, жити для Нього, служити Йому, знати Його. Знову й знову стверджуюсь у тому, що я щаслива людина, бо Господь дарував мені прощення і прозріння серця. І як би я хотів, щоб ще багато людей, а то й усі люди землі, звернулися до Бога!

У нас, як і раніше, щоранку відбувається молитовне служіння. Читаємо Новий Завіт і молимося. Обов’язкова частина молитви — за пробудження в Україні. Молимося про те, щоб наш народ побачив, як Господь воює за нас, щоб люди віддали славу Богу, бо без Його допомоги ми б не впоралися!

З нашого села теж пішли на війну молоді хлопці та старші чоловіки. Згадуємо в молитві імена кожного з них, молимося за їхнє командування, за їхній підрозділ, щоб Господь беріг.

У нашому селі ситуація більш-менш стабільна, і, на жаль, люди стали менше приходити на молитви. Вкотре переконався, як Господь все робить вчасно. Коли в селі магазини стояли порожні, днями хліба не було, Господь посилав усе необхідне. Ми могли допомогти всім, хто мав у цьому потребу. Зараз ситуація стабілізувалася, але деяким сім'ям все ще допомагаємо продуктами та засобами гігієни.

Особливий напрямок служіння — місця, де були бої. Нещодавно побували в кількох селах, які пережили бойові дії і побували під окупацією. Допомагали їм продуктами, молилися та благовістили Євангелію. Люди, які пережили жах, переоцінили своє життя. Нас дивувало, що вони не стільки йшли за продуктами, скільки за молитвою, плакали від слів християнських пісень, від проповіді про Ісуса Христа, дякували за підтримку. Дай Боже, щоб усі вони й далі йшли за Господом.

Зараз важкі часи, але ми не знаємо що буде далі. Як добре, що у нас є надія на Господа, що б не сталося. Як добре мати віру у своєму серці і не бути заручником страху.

Нещодавно у сестри з церкви нашого району загинув чоловік-військовослужбовець. Було дуже багато людей із села, школа, військові — ховали героя. Важко знайти слова підтримки для рідних в такий момент. Зібрали хор із церков нашого регіону, багато співали, проповідували, люди були відкриті для Євангелії. Дружина загиблого цього року прийняла водне хрещення, а сам військовий кілька разів був на богослужіннях, мав добре і відкрите серце. Жінка свідчила, що Господь її дуже втішив, дав їй надію, що чоловік із Господом.

Ми не знали чи зможемо провести День подяки цієї осені через сильні ракетні обстріли, вони якраз почалися, коли у нас вже була призначена дата. Але всупереч усьому свято відбулося. Взяли участь діти з невоцерковлених сімей. Церква приготувала гарний стіл, приїхали брати та сестри з інших церков. Слава Господу!

Молимося, щоб Бог спрямовував нас, навчав нас і діяв через нас — для спасіння людей нашої місцевості.

Андрій Чопанюк, Житомирська область, уривок з листа



Додати коментар

Пожертвувати