Регіональна місіонерська конференція у Варві
7 лютого 2026 року у Варві (Чернігівщина), відбулася регіональна конференція «Голосу надії», яка зібрала працівників Сумської та Чернігівської областей. Захід відвідав директор місії Віталій Оніщук, його заступники Сергій Тарасюк, Юрій Троць, Іван Онисів, Юрій Ковальчук, а також почесний директор місії Микола Синюк та старший пресвітер Чернігівщини Віталій Гавула.
Конференція мала духовно-збудовуючий напрямок. Місіонери ділилися Божим Словом та власним досвідом служіння. На Сумщині праця суттєво ускладнена близькістю до кордону, у низці прифронтових населених пунктів оголошено евакуацію, і багато людей виїжджають. На Чернігівщині ситуація краща, проте усі ракети і шахеди пролітають через область, населені пункти потерпають від блекаутів. Місіонери налаштовані продовжувати служіння, незважаючи на обставини.
«Дякую Господу, що в складний період, в непростих обставинах, ви залишаєтеся на місцях вашої праці. Багато змін, багато людей емігрують, але місіонери продовжують служити. Хай Бог дасть вам особливих сил і помазання» — звернувся до учасників конференції Віталій Оніщук.
Відповідальний за місіонерське служіння в Чернігівській області Мирослав Капарчук розповів про навернення військового, який прийшов на богослужіння у Варві, познайомившись із християнами через інтернет. Він самостійно покаявся перед Богом, почав читати Біблію, а тоді став шукати церкву. «Коли ти сам відчуваєш знесилення, вигоряння, руки опускаються, такі моменти дуже надихають, — розповів пастор. — Зрештою цей чоловік прийняв у нас водне хрещення. Згодом до церкви також прийшов його батько. А загалом під час війни до нашої громади приєдналися майже 40 людей».
«Боже Слово говорить, що будівничий має вищу славу, ніж сама будівля, — проповідував Юрій Ковальчук. — Є архітектурні споруди, наприклад, Ейфелева вежа, які відомі на весь світ за іменем того, хто їх створив. Сьогодні на землі звершується будівництво Божого дому — Церкви. Ісус Христос — будівничий, він головний. А для нас — величезна честь бути учасниками наймасштабнішого, найславнішого, найвічнішого будівництва за всю історію. Все, що від нас потрібно — бути вірним у тому малому, що Господь нам довірив».
Микола Синюк викладав семінар на тему «Портрет батьківства». «Бог тимчасово дає у наш сагайдак стріли — наших дітей, онуків, — зауважив він. — Стріла не обирає цілі, не обирає швидкості руху. Саме від нас залежить, як і куди ми спрямуємо кожну з них. Наші слова, вчинки, молитви, особистий приклад, авторитет — це те, що спрямовує. Поки стріла в руках лучника, він може задавати напрямок, але зрештою її потрібно відпустити — і зробити це вчасно. І далі — ми вже не впливаємо на політ стріли. Тож будьмо мудрими людьми, які знають, як тримати лук, як обирати ціль».
«Хочу розповісти історію однієї жінки, яка нещодавно прийняла у нас хрещення, — свідчив пастор із Сум Валентин Ярошенко. — Вона потрапила під обстріл в Білопіллі (це містечко за 10 км від кордону), отримала осколкове поранення в шию і молилася: «Боже, якщо Ти мене врятуєш, то я піду в церкву!» Її знайшли і привезли в сумську лікарню, фактично, повернули з того світу. За кілька місяців через свою подругу вона знайшла нашу церкву, покаялася і прийняла хрещення. Через такі складні обставини Бог приводить людей».
Пастор Володимир Гладкий розповів про служіння у Глухові — одному з міст, яке перебуває в зоні постійних обстрілів та підлягає евакуації. «Напевно, багатьом людям це здається божевільним, але ми продовжуємо місіонерську працю і навіть будівництво дому молитви. Був момент, коли ми замовили вікна і двері, і я думав: чи варто їх встановлювати? Усе навколо кричало про протилежне. Але прийняли рішення все ж встановити, і це стало свідченням нашої віри, знаком, що ми надіємося на Бога та Його охорону».
«Написано, що Ісус Христос вибрав Своїх учнів, «щоб вони були з Ним» — нагадав Сергій Тарасюк. Служитель акцентував на важливості виділення часу для глибокого єднання з Богом, яке є джерелом сили для служіння, а також на речах, через які втрачається контакт. Він поділився досвідом молитовного служіння, започаткованого в церквах Житомирщини через божественне відкриття.
Іван Онисів повідомив про формування у складі «Голосу надії» відділу капеланства, який об’єднуватиме місіонерів, які служать військовим та їхнім родинам. Також він розповів про досвід перебування на посаді заступника командира військової частини по роботі з персоналом та співпрацю з органами державної влади у сфері капеланства.
У завершальній проповіді Віталій Оніщук наголошував на обов’язковій для місіонера якості — відповідальному ставленні до служіння, складниками якого є сумлінність, усвідомлення наслідків та вміння відповідати за власні помилки.
Служителі звершили ревні молитви за усіх місіонерів, зокрема, за ті регіони, які найбільше потерпають від війни, де постійна загроза життю, а світло буває лише кілька годин на день.
