Голос надії

Ми з групою молоді організували різдвяне свято для дітей з інвалідністю. У програмі були пісні, різдвяна історія, конкурси, вікторини, рукоділля. Діти декламували вірші. На завершення пресвітери говорили слова підбадьорення.

Під час свят стався цікавий випадок. Ми з сусідами живемо дуже добре, стараємося завжди чимось допомогти. Помітили, що одна наша сусідка вже років 5 поспіль на Водохреща набирає у нашому колодязі воду...

Якось до мене підійшов один чоловік та розповів свою історію: «Я дякую Господу, що коли був строгий карантин, весною, маленький хлопчик подарував мені Новий Заповіт. Це перевернуло моє життя, і я почав читати Євангеліє щодня».

Не так давно у нас поламалася машина і я загнав її на ремонт. Але на зібрання у Комарицьке (від нас до дому молитви — 13 км) потрібно чимось добиратися. Вирішив іти пішки. Надворі — сніг, мороз… Нічого не їде в потрібний бік.

Регулярно проводили недільну школу, підліткове служіння, запрошували дітей до нас в гості серед буднів, це сприяло нашій дружбі з ними. Після Різдва відвідали знайому багатодітну сім’ю, домовилися приїжджати один до одного в гості.

Розвезли багато продуктових наборів для знайомих потребуючих людей. Також список малозабезпечених нам надали в територіальному центрі. Оскільки наше авто тимчасово не працює, використовували сани чи автобус.