Голос надії

Ми вже певний час працюємо на Сумщині, на північному сході України. Служимо в різних напрямках. Тепер велику увагу приділяємо роботі з підростаючим поколінням. І я хотів би трохи розповісти про цей напрямок роботи.

Із перших днів, коли ми з дружиною переїхали у Лохвицю, я зрозумів, що окрім духовного служіння, якому треба вділяти багато часу, треба буде також працювати фізично, щоб утримувати сім’ю. Спочатку було важко...

Не тільки ми, дорослі, проповідуємо, а й даємо можливість дітям. Була загально-табірна гра, у котрій діти робили добрі справи односельчанам. А також змагалися, хто найбільше назбирає сміття по селу і обміняє цигарок на чупа-чупси.

Ще напевно таких насичених, як останні три місяці, у нас не було! 10-11 травня ми їздили у Вараш на конференцію табірних працівників. Там відбулося представлення програми «Успішний старт», за якою ми цього літа проводили табори.

Разом з місіонерською групою молоді відвідали будинок для людей з інвалідністю в м. Свеса, благовістили, а також допомогли продуктами. За допомогою цієї ж місіонерської групи закупили і розвезли 5 машин дров нужденним сім’ям.

Хлопчик провів з нами 3 дні, він посміхався, брав участь у всіх іграх, був уважним на біблійних уроках та на богослужіннях. У мами були сльози на очах, вона сказала: «Я не знаю, що з ним, але я не впізнаю свого сина!»