Голос надії

Я продовжую й далі працювати на тому ж місці, що й раніше. Хоча та ж сама праця повторюється знову й знову, але все ж Бог діє щоразу по-новому, посилаючи свіжу благодать для нашого служіння.

Хочу поділитися подіями, які відбулися протягом осені. На місії ми в команді ще з однією сестрою, яку звати Катя. Куди б не їхали, чим би не довелося займатися — ми завжди разом! Так було і цього разу...

На початку грудня відвідали церкву у с. Чорна Кам’янка. Цього разу наші діти теж брали активну участь в зібранні. Дякую Богу, що можемо всією сім’єю славити Бога! Про це мріяла, коли народжувалися мої діти.

Цієї осені провели триденний дитячий табір на тему «Що посієш, те й пожнеш». Багато дітей та дорослих казали, що ця тема для них була дуже актуальною. Діти мали насичену біблійну програму.

Праця з дітьми — не тільки моє служіння, а й життя. Ще з п’ятнадцяти років у мене виникло велике бажання і ревність працювати з дітьми, адже й сама навернулася до Бога в дитинстві у літньому християнському таборі.

Для одної жінки, яка має інвалідність і статус багатодітної одинокої мами (її діти не перший місяць ходять до церкви) ми поставили в квартиру бойлер для нагріву води. Сама вона, через брак фінансів не могла собі це дозволити.