Колишній секретар комсомольської організації цеху Микола Коцюбайло пережив дивовижне навернення, яке переросло у неймовірну молитовну спрагу. Цей молитовний старт заклав фундамент найбільшої духовної битви у його житті — боротьби за спасіння сина Павла.
Внаслідок російської військової агресії в Україні було пошкоджено або повністю зруйновано понад 700 релігійних споруд. Понад 35 із них — доми молитви УЦХВЄ. До вашої уваги — історії двох церков, які втратили власні приміщення останніми днями.
Упродовж першої конференції «Голосу надії» в Європі, яка відбулася 5-6 червня 2026 року в м. Штутґарт (Німеччина), місіонери ділися досвідом власного служіння. До вашої уваги деякі з їхніх розповідей..
Андрій і Тетяна Кущуки у шлюбі вже 17 років. Сім років Тетяні поставили страшний діагноз: олігодендрогліома головного мозку. Про те, що допомогло пройти через цей непростий період, подружжя розповіло команді студії «Крок назустріч».
Багато років тому ми стали перейматися тим, скільки болю і страждань зазнають діти в неблагополучних родинах. Старалися помічати такі сім’ї, допомагати дітям, впливати на їхніх батьків. Те, що роками жило в думках, особливо виявилося під час війни.
Служіння в Шепетівці триває. Нещодавно мали урочисту подію — рукопокладання на дияконське служіння братів Руслана та Андрія. Це важливо, адже наші брати — пресвітер Олександр та диякон Олександр — мобілізовані до лав ЗСУ.
Неодноразово зауважували, як швидко проходить тиждень чи місяць, а то й рік. І щоразу ставимо собі питання: а чи робимо ми ті справи, які справді мають значення не тільки тепер, але і в майбутньому, у вічності.
Бог показав нам, що іноді Його діти не дуже дбають про власне тіло. Піклуємося більше про духовну частину, а про фізичну — забуваємо... Господь вчить нас мудро розпоряджатися всіма ресурсами: часом, фінансами та фізичним здоров’ям.
Коли їдемо на кілька днів з міста, то обов’язково беремо з собою дітей і всі важливі документи. Бо ніколи не знаєш, чи лишиться твій будинок цілим, коли повернешся...
Коли люди чують новини про Суми, телефонують і питають: «Як ви там?» Я можу відповісти тільки: «Бог добрий до нас!» Самі по собі ми, звичайно, слабкі. Можливо, давно б опустили руки. Але Божа добрість виявляється щодня, ми продовжуємо довіряти Йому.