Військовий дістав з жилета Євангелію — у прямому сенсі протерту до дірок — і каже: «Це хліб мій насущний, а надія — на Господа!» Ми прямо на площі серед людей обнялися й разом плакали. «Я знаю, що моя душа — вічна, що вона тепер — Божа» — сказав чоловік.
Ми продовжуємо жити в місті Ужгород і служити серед ромського народу. Діти з одної сімʼї просили молитися за маму, бо вона дуже хворіла. Ми з ними помолилися і в суботу побачили маму на зібранні для дорослих. Діти побачили, як Бог відповідає на молитви!
Моє дитинство минуло в інтернаті, оскільки батьків було позбавлено батьківських прав. Нас відвідували волонтери з церкви. Через їхнє служіння до мене промовляв Господь. Я погодився піти в прийомну християнську сім’ю, і з того часу моє життя змінилося.
На недільні зібрання приходять багато людей. Поступово вони навертаються до Бога. Щосереди проводимо молитовні зібрання, молимося за мир, за захисників, за Божий захист нашого міста. Складно працювати в таких обставинах, проте люди відкриті до Євангелії.
Життя нашої сім’ї дуже насичене, багато що вдається, щось — не дуже. Слава Богу, що ми не одні, а з нами поруч йде Той, хто дає силу, направляє, докоряє, піклується про все необхідне і просто любить. Це наш Господь, слава Йому!
Сьогодні хлопці часто не володіють елементарними навичками чоловічої роботи. У майстерні ми не просто вчимо їх працювати руками. Головна мета — навчити брати на себе відповідальність, бути старанними, здатними попіклуватися про себе та майбутні сім’ї.
Мали зустріч з родинами, чиї чоловіки у полоні або вважаються зниклими безвісти. Невідомість вбиває. Бракує слів, щоб якось їх потішити... Але ми говорили про Того, Хто дає надію, Хто може підтримати. Молилися за ці родини.
Дякую Богові за нашу місіонерську команду. Ми продовжуємо сіяти Боже Слово в нашому краї. Регулярно благовістимо на ринках, в лікарнях, відвідуємо сім’ї, роздаємо газети, Євангелії. Дякуємо Богові за ці можливості, адже служіння — це наше життя.
Окрема частина нашої праці — служіння військовослужбовцям, їхнім родинам, удовам та сиротам, сім’ям загиблих. Кожна зустріч, кожна розмова потребує Божої мудрості та відкриття. Це важка праця, але вкрай необхідна.
Для нас — великий привілей служити в Запоріжжі, за 20 км від активних бойових дій. Бачимо як Бог змінює життя, спасає, звільняє, зцілює, робить чудеса в житті людей, які жили раніше без Бога. Ракети літають під час проповіді Євангелії, та праця триває.