Молитовний ретрит благовісників УЦХВЄ
10-11 лютого 2026 року на базі місії «Добрий самарянин» у Рівному відбувся Молитовний ретрит благовісників УЦХВЄ, що зібрав близько 40 служителів із 10 областей України. У заході взяли участь і служителі місії «Голос надії».
Лютий традиційно є часом особливої молитви та посту для Департаменту благовістя. Благовісники з різних регіонів збираються разом, щоб перебувати в молитві, читанні Святого Письма та братній єдності. Цього разу центром біблійних роздумів стало Послання апостола Якова — звернення до «розпорошених», людей, які проходять через тиск і втрати. Його слова сьогодні звучать особливо актуально для України: сила не в обставинах — сила в молитві. Розмірковуючи над посланням, учасники побачили практичні риси духовної зрілості: радість серед випробувань як позиція віри, гідність кожного та потреба перевіряти своє серце. Також духовна зрілість розкривається через відповідальність у служінні та чистоту Слова, через терпіння, правдивість і турботу про тих, хто ослаб.
Директор Департаменту благовістя Володимир Бобик підкреслив, що захід став особливим простором духовного зосередження, братньої підтримки та переосмислення служіння благовісника в сучасних умовах. Повторюване звернення «брати мої» стало символом ретриту — нагадуванням про духовну сім’ю, взаємну відповідальність і покликання до зрілої віри.
Особливо зворушливими були свідчення служителів із прифронтових регіонів — Донецької, Луганської, Запорізької та Дніпропетровської областей. У їхніх розповідях звучали біль і втрати, але ще виразніше — жива надія та довіра Богові. За цих братів молилися з особливою увагою. Атмосфера ретриту була наповнена відчуттям справжньої єдності: учасники не лише слухали один одного, а й разом несли духовні тягарі. Словом підбадьорення ділився Володимир Бобик.
Фінальним акордом ретриту став семінар про ідентичність служителя, якого провів Олександр Григорчук, координатор стратегічної ініціативи розвитку місій УЦХВЄ. Тема семінару: «Хто ти?» торкнулася не функцій чи ролей, а внутрішньої сутності служителя. Учасники роздумували над тим, ким вони залишаються перед Богом поза звітами, статусами й активністю. Цей час став духовним дзеркалом і закликом до особистої щирості перед Господом.
Ретрит приніс відчутні духовні результати: служителі обновилися у силах, отримали підтримку один від одного, пережили нову глибину Божої присутності. За словами учасників, навіть недовге дводенне спілкування в пості і молитві сприяє глибшому усвідомленню братерства, ясності власної духовної ідентичності та надихає на подальшу працю.