Служіння завдовжки в життя
Зустріч для матерів дітей з інвалідністю
2 травня 2025 року в церкві «Спасіння» (с. Підгайці) відбулася зустріч для матерів, які виховують дітей з інвалідністю. Конференцію під назвою «Служіння завдовжки в життя» відвідало 107 гостей.
Пастор місцевої церкви Віктор Котяш на початку зустрічі поділився власними переживаннями, що стосувалися теми заходу, та виділив три основні випробування, із якими стикаються матері дітей з інвалідністю: фізичні, емоційні й ті, які заховані в запитанні: «Господи, чому я?»
Відповідальна за жіноче служіння церкви «Спасіння» та Луцького регіону Мирослава Денисюк зазначила, що Господь кожному дає різний дар. Особливу увагу вона приділила таланту втішання: «Іноді люди не до кінця розуміють цінності цього хисту, хоча перед Богом він надзвичайно важливий, саме тому — дається не кожному».
Діна Рибак, відповідальна за сестринське служіння Волинського об’єднання УЦХВЄ, зазначила: «Ми хіба ніколи не думали, що ж це буде, коли протягом двох тижнів ішов дощ? А восени, коли вродила нива, уже й не згадувалися залиті поля. Адже Господь попереджав, що даремно нічого не падає. Тому важливо бути уважними до Його Слова».
Ростислав Поцікайло, працівник Департаменту освіти УХЦВЄ, народився з патологією розвитку кистей рук. Він поділився спогадами з дитинства: «Я був тягарем для сім’ї, батьки не мали спокою на душі. Та одного разу приїхали брати й молилися разом із церквою за мене — і Бог зцілив від проблем із серцем». Проте вада рук не зникла, та це ніяк не обтяжує чоловіка. Каже: «Настільки звик до такого життя, що якби мені запропонували мати здорові руки — відмовився б. Я унікальний». На основі історії про хворого з Віфезди спікер виділив три основні болючі зони, які є в багатьох людей: «Ніхто не розуміє мій біль», «Ніхто мені не допомагає», «Хтось, але не я». Проповідник зазначив, що коли Ісус Христос оздоровив хворого, то сказав йому такі слова: «Ось видужав ти, не гріши ж більше, щоб не сталося тобі чого гіршого» (Ів.5:14). Причина кожної інвалідності, проблеми й катастрофи — це гріхопадіння людини. Проте є справжній Агнець, який переміг гріх. І там, на небесах, переступу й вад не буде. Тому навіть якщо Бог на землі когось не зцілить, Він Той, Хто викупив гріхи кожного».
Ольга Козачок, дружина старшого єпископа УЦХВЄ, поділилася спогадами, що з самого дитинства батьки навчали її особистої віри. У їхній сім’ї теж був складний період, коли другий син народився з гематологічним остимілітом: «Хвороба не вибирає грішніших, вона трапляється в будь-кого». Рідні не втрачали надії, а ревно молилися й бачили результати: інфекція зникала. Жінка згадує: «Важко, коли не можна допомогти своїй дитині, ще й інші питають: «Де ж твій Бог?» Та Господь дає сили все пройти. На завершення вона сказала: «Служіння завдовжки в життя — це хрест, який ми несемо не самі, а з Господом, а діти — дар та благословення».
Учасниця конференції Валентина Грицак розповідала про свого сина з синдромом Дауна та вадою серця, якому лікарі пророкували недовге життя. Проте вже 39 років Бог веде його. Валентина отримала відкриття, що вона набагато сильніша, ніж думала, адже з нею Господь, а з Ним можна пройти будь-яку дорогу: «Попри всі складності, із якими стикаються матері дітей із особливими потребами, не потрібно боятися, бо кожна з нас знайшла благодать у Творця, навіть якщо ця благодать тяжка чи неприємна. Він допомагає».
Надія Щурук, завідувачка поліклінічного відділення перинатального центру, поділилася роздумами на тему «Початок чи кінець», зокрема звернула увагу на такі моменти. Уперше почувши діагноз, не можна впадати у відчай, адже не завжди прогнози лікарів та майбутнє пацієнта збуваються. Лікар повинен сказати правдивий діагноз і спрямувати на подальші дії. На що опиратися, коли діагноз уже є? Важливо заручитися підтримкою чоловіка й разом прийняти рішення. Також варто поговорити з іншими членами церкви, жінками, які мають такі проблеми. Додаткова хромосома — це й додаткові турботи, а ще й додаткові радощі. Звичайно, діти з такою патологією потребують більшої опіки, але вони дарують більше любові та радості. Важливо довіряти Божому Слову, через яке Бог утішає та зміцнює у складні періоди.
Заступник старшого пресвітера Волинського обласного об’єднання УЦХВЄ по Луцькому регіону, старший пресвітер «Церкви Святої Трійці» м. Луцька Петро Рибак провів паралель між материнською любов’ю та любов’ю Божою: «Чи ж жінка забуде своє немовля, щоб не пожаліти їй сина утроби своєї? Та коли б вони позабували, то Я не забуду про тебе!» (Іс.49:15). Він зауважив, що материнська любов найвища після Божої. Жінки готові на все заради своєї дитини, але Бог віддав Свого Сина заради нас.
Під час конференції співав гурт «Вибір» із «Церкви Христа Спасителя» м. Луцьк. Після закінчення основної частини учасниці заходу мали час для спілкування за спільною вечерею.