Навчання закінчилося,
служіння — тільки починається!
Бліц-інтерв'ю

29.08.2018
0
231

Ми поставили випускникам Міжнародної місіонерської школи два короткі запитання, щоб дізнатися про їхні враження та винесені уроки. Випуск 21 студента відбувся 23 серпня 2018 року у Києві.

1. Ви віддали три місяці свого життя для навчання в ММШ. Чи було воно варте того? Назвіть три причини, чому варто було пройти це навчання.

2. Чи вплинула ММШ на якісь конкретні рішення у вашому житті? Чи з’явилися нові ідеї, чи відкрили для себе нові сфери, методи? Що взяли для себе?

​*   *   *

1. Для мене особисто це було варто. По-перше, я хотів більше пізнати Бога. По-друге, хотів поглибити, розширити свої знання. По-третє, хотів зрозуміти сенс життя, чи є воно насправді — справжнє життя? Ці три цілі здійснилися під час навчання.

2. До цього я займався дитячим служінням. Але тепер подивився на нього з іншого боку. Зрозумів, що можу набагато більше зробити через це служіння. Один викладач запитав: «Що у тебе в руці?» Якщо це, наприклад, бізнес, то і його можна використати для служіння. Це стало для мене відкриттям.

Шайлобек Дуйшенбеков, Киргизстан

​*   *   *

1. Однозначно варто було. Напевно жоден студент не був розчарованим. У мене з’явилася реальна мотивація далі служити і далі навчатися. Чим більше я навчався, тим більше розумів, як мало знаю. Ще одне — у мене дуже розширився кругозір. Про багато речей я навіть не замислювався. Ми проходили практику в різних місцях, в різних умовах. Після цього починаєш зовсім по-іншому дивитися на речі. По-іншому усвідомлювати своє покликання.

2. Раніше я брав участь у молодіжному та євангелізаційному служінні. І я побачив багато помилок у своєму попередньому служінні. Тепер більш чітко зрозумів свою роль в цьому служінні. Завдяки практиці ми стали сміливішими. Перед початком навчання я себе налаштував, що буду готовий до всього. І справді, бувало важко. Але це рішення допомагало через усе проходити.

Руслан Іскаков, Киргизстан

*   *   *

1. Варто було! Я отримала впевненість в тому, що Бог насправді мене покликав до служіння. Більше вкоренилася в Божому Слові. Зрозуміла, що ці знання дуже необхідні — і для власного життя, і для благовістя іншим людям. А ще — варто було заради нових друзів. Дуже хороша група, ми дуже здружилися, особливо під час практики. Також під час навчання Бог зцілив мене від болю в спині.

2. До цього я брала участь в служінні дітям і служінні людям з порушенням слуху. Тут я перш за все усвідомила, що благовістя — це дуже важлива місія. Зрозуміла, що я насправді потрібна Богу для Його справи. Що не потрібно зупинятися, і продовжувати служити. З’явилося більше бажання служити.

Наталія Кузьміна, Росія, Марій-Ел

*   *   *

1. Це було того варте. Я навіть не думала, що літо пройде так чудово! Навіть сидіння за партами більше здавалося відпочинком. У школі я ніколи не слухала з таким задоволенням — не було такої мотивації навчатися. А тут зовсім не потрібно було себе змушувати слухати — просто сиділа з відкритим ротом! Раніше я допомагала місіонерам, але не усвідомлювала всієї серйозності і необхідності місіонерського служіння. Що кожна людина потребує Благої Звістки. Мені дуже сподобалося це навчання, не хочеться роз’їжджатися. Але я розумію, що тепер прийшла пора ці знання втілювати на практиці. Як каже наш пастор в кінці богослужіння: «Зібрання закінчилося, але служіння тільки починається». Тож наше навчання закінчилося, а служіння тільки починається.

2. До нас приїжджав один місіонер, який служив в Китаї, розповідав про народність уйгурів. Їх 16000000, і серед них — тільки 200 християн. Для мене це був виклик! Якщо є на це Божа воля, я не проти туди поїхати. До речі, мені завжди говорили, що я схожа на китаянку. Раніше це мені не подобалося. Але тепер я зрозуміла, що навіть в цьому може бути Божий промисел. А ще я дізналася, що можна проповідувати навіть через малюнки. Мені подобається малювати. Одного разу була гомілетика, і я подарувала викладачеві один із своїх малюнків. А проповідувати у мене не дуже виходило, я розхвилювалася, розплакалася. І тоді він сказав: «Слухай, ти можеш проповідувати людям через свою творчість!»

Світлана Котелова, Росія, Марій-Ел

*   *   *

1. Ніскільки не пошкодував, що пройшов це навчання. Я ще більше утвердився в Господі. Здобув важливі знання. Знайшов багато нових друзів. А ще я помітив, що Бог поміняв мій характер. Я більше навчився приймати ближнього, як самого себе. Це було важко для мене. Але в цьому колективі я зрозумів, що ми всі потрібні одне одному і одне одного доповнюємо.

2. Я зрозумів, що потрібно завжди йти вперед, не зациклюватися на минулому. Якщо стоїш на місці — ти мертвий! Потрібно постійно рухатися, незважаючи на обставини, труднощі, помилки. Брати для себе уроки і йти далі.

Януш Богданович, Україна, Сумська область

*   *   *

1. Не шкодую за цей час. По-перше, я чітко розумію, що мене привів сюди Бог. Це було надприродне втручання Бога — що я сюди приїхав. По-друге, пора було вже зробити в житті крок віри. І приїзд сюди був для мене кроком віри. І третє — я розумів, що мені катастрофічно не вистачає богословської освіти для свого служіння. І це був хороший ввідний курс.

2. У своїй церкві я вів прославлення і займався євангелізмом. Під час навчання змінилося моє ставлення до життя. Тепер у мене немає бажання повертатися на роботу і просто заробляти гроші для себе самого. У мене визріло рішення віддати себе для повного служіння, посвятити весь мій час для Бога. Є таке бажання, і я думаю, що воно здійсниться. Я планую поїхати на місію, можливо закордон.

Назарій Солтис, Україна, Крим

Розмовляв Дмитро Довбуш



Додати коментар

Пожертвувати