Олександр Мазурук: «Найбільше ми молимося
за пробудження»

19.05.2021
0
396

Пам’яті загиблих в автокатастрофі місіонерів Олександра та Галини Мазуруків публікуємо інтерв’ю з Олександром, надруковане в січневому випуску газети «Голос надії» за 2012 рік.

— Олександре, коли почалося твоє місіонерське служіння, зокрема у Варяжі?

— Після закінчення місіонерської школи у 2000 році я спершу був направлений у Мурманську область, с. Зеленоборське. Там служив близько 3-х років. Після одруження повернувся до рідної області та приблизно у 2004 році почав служіння у с. Варяж. Правда, спершу ми їздили не в сам Варяж, а в сусіднє село. Але там за рік не відбулося ніяких зрушень, а пізніше ми дізналися, що у Варяжі є віруюча людина. Ми почали проводити зібрання у неї вдома – і стали приходити люди. Проводили різні євангелізації, ставили намет, запрошували мобільну клініку. Тепер у нас вісім членів церкви і ще п'ять чоловік, які є кандидатами до прийняття хрещення.

— Які труднощі вам довелося подолати?

— Найбільші непорозуміння мали з релігійною владою. Тепер новий молодий католицький священик відкритий для спілкування і співпраці.

— Як проходять ваші зібрання?

— Служіння у нас проходять у домашньому форматі. У відкритому спілкуванні кожен може висловити свою думку. Є ведучий, який задає тему, тон розмови, але кожен може поставити запитання або поділитися своїми думками. Дуже добре видно, хто як розвивається. Так ми збираємося щонеділі та щосереди. Ми робимо акцент на вчення, дослідження Слова. Коли тепла погода — навесні, влітку і восени — проводимо євангелізації в клубі. Більшість людей — відкриті, привітні. Приходить багато молоді, для них показуємо фільми, які потім обговорюємо, спілкуємося. Торік проводили дитячий табір, який плануємо проводити щорічно, розуміючи, наскільки важливо сіяти Слово Боже у дитячі серця. Більше сорока дітей пройшло через табір. Ми підтримуємо з ними спілкування через чудовий курс біблійного навчання «Еммаус». Крім того, я щороку намагаюся знайти для них можливість побувати в різних християнських таборах, щоб вони більше подружилися один з одним.

— Хто підтримує вас у служінні?

— Молодь із найближчих церков — Сокаля та Червонограда — завжди активно допомагає нам у здійсненні різних проектів. Коли потрібно кудись поїхати, вони завжди відгукуються. На Різдво ми разом ходили по селах, співали різдвяні пісні, благовістили. Влітку в проведенні дитячого табору брала участь молодь з Америки.

— Над якими проектами ви працюєте тепер?

— Сьогодні у нас головне питання: як привести до ладу придбане приміщення і ділянку з 16 соток, щоб мати платформу для проведення служінь, дитячих таборів, молодіжних спілкувань, оскільки будинок культури для цих заходів — місце не дуже зручне, особливо в зимовий час. Та хата, яку ми купили, звичайно, не варта того, щоб її ремонтувати, швидше за все її знесемо і будемо будувати з нуля.

— Які ваші першочергові потреби на даний момент?

— Насамперед я дякую Богові, що Він дав відповідь на наші молитви за налагодження стосунків із католицькою церквою, а також за місце для дому молитви — Бог вказав його і забезпечив нас ресурсами. Дякую спонсорам і молоді, яка допомагає нам. А найбільше ми молимося за пробудження. Просимо молитися і вас!

 

Читайте також: «Відкриття дому молитви у Варяжі»



Додати коментар

Пожертвувати