Сергій Тарасюк: «Служителі зараз — нарозхват»
По телефону зв’язалися з Сергієм Тарасюком, відповідальним за місіонерську роботу в Житомирській області. Спершу повноцінної розмови не вийшло: бракує часу. Ось що він сказав:
— Ситуація дуже складна. Постійно в роботі. Вивозимо людей з Києва, з нашої місцевості. Голова гуде. Допомагаємо людям, як можемо. Праці додалося, приймаємо переселенців, допомагаємо в евакуації, роздаємо продукти, молимось і ведемо душеопікунську працю. Дякую за усіляку підтримку… Неподалік постійно гупає. Наш північний сусід настягував сюди силу техніки. Бомбардували Малин, Коростень, Овруч. Підтримуйте нас у молитвах. Детальніше розкажу ввечері, коли буду вільніший…
7 березня 2022 року
[ОНОВЛЕНО]
— У вас на Брусилівщині, мабуть, дуже чути війну? Люди дуже налякані?
— Учора зі всіх 14-ти днів був найбільш спокійний, коли не гупало, або ж ми цього не чули. А коли гупає, то місцеве населення розворушується, шукає порятунку, звертається і до нас. І як тут не заворушишся, коли над головою літають ракети. Позавчора такі літали, що можна було прочитати, що на них написано. Здоровенні, гудуть, свистять — і собі летять. Ось зараз знов неподалік гупає. У Макарівському районі йдуть бойові дії, а він сусідній з нами — за 10 км. У ті села зайшло багато техніки — і там роблять свою «роботу».
Наша лікарня приймає щодня поранених. Поступають і дуже тяжко покалічені. Їм надають допомогу — і відправляють в Житомир. Лікарі, медичні працівники роблять ці операції й плачуть, дивлячись на тих понівечених людей.
— Що ви робите в цей час?
— Ми проводимо по церквах ранкові молитовні зібрання. Приходять люди, які перебувають у панічному страху — у такому страшному стані, що їх потрібно духовно лікувати, духовно зміцнювати й за них молитися. Є вже випадки, що люди через страх стають одержимими. Навіть віруючі. Підтримуємо церкви. Відвідуємо їх, бо людей туди приходить значно більше, ніж раніше. Приходять на покаяння, на сповідь — і таке інше.
Допомагаємо місцевому населенню з продуктами. Слава Богу прийшло вже кілька бусів із продуктами й медикаментами із Західної України.
Учора до нас приїжджали керівники з Макарівського р-ну й просили дати їм найнеобхідніші медикаменти. Бо люди багато днів сидять у підвалах. А там сиро – от і похворіли. Треба їх якось лікувати. От і ми будемо завантажувати бус і везти допомогу тим селам, які постраждали.
Нам потрібен автобус для роботи, щоб возити продукти і вивозити людей. Є немічні люди, інваліди – і мусиш їх забирати й кудись направляти.
— То ви вивозите людей із небезпечних місць?
— Розпочали евакуаційний процес. Їдемо, забираємо людей. Водії змінюють один одного. Бус постійно в дорозі. Не охолоджується — пішов і пішов. Старенькі люди, діти – забираємо їх і відправляємо. Годуємо.
Працюємо й з біженцями. Знову очікуємо десь з 200 людей. Їх треба прийняти, нагодувати — і відправити далі. Уночі приймаємо, удень приймаємо. Одні ніби на постійно залишаються в нас. Але побудуть трохи, почують, як гупає — і вже не сплять, і хочуть їхати далі. Сімейний центр переповнений такими людьми. Сплять не тільки в кімнатах, але й у фойє, і на підлозі.
Відкрили другий пункт прийому біженців — у Хомутці, віддали дім молитви для цього. Тож коли переповнюється людьми сімейний центр (він розміщений у дуже зручному місці, над дорогою — і туди люди постійно прибувають), то веземо їх у Хомутець. Їдальня в Центрі працює цілодобово. Бо люди втомлені, по три-п’ять днів не їли — їм треба підкріпитися. Брудні, бо сиділи в підвалах, особливо ті, хто з Бучі, Гостомеля, Ірпіня, надивилися смертей, психіка зірвана, коліна трясуться. У таких обставинах доводиться працювати.
— Члени церкви не панікують?
— Членам церкви, які бояться, кажу, щоб привели себе в спокійний стан — виїжджали й не тремтіли. Дивимося, у якому стані людина. Якщо в панічному, то молимося, щоб заспокоїлася, – і відпроваджуємо далі. Хто витримує, той залишається. Ця обстановка протягом 14 днів перевірила віру та особисті стосунки з Богом кожного.
— У чому відчуваєте особливу потребу?
— До нас звертається дуже багато людей. Служителі зараз — нарозхват, і я в тому числі. Тепер нестача служителів для душеопікунської роботи — щоб заспокоїти людей, надихнути.
До нас приходить молодь, приходять невіруючі люди. Просять, щоб дали їм щось робити, бо відчувають страшний психологічний тиск через усі новини в інтернеті, через вибухи й ракети над головами. Ото посвистить, побухкає — і людина вже не знає, що робити.
Майже всі місіонери задіяні в служінні. Тільки кілька виїхали. Із самого ранку до нас дзвонять, просять, приходять додому, бо комусь потрібно допомогти, побесідувати з кимось, за когось помолитися. День і ніч ця робота. Ми виснажуємося. Сьогодні спав дві-три години. Відчуваю, що треба відпочити, але не можна, бо чекає багато людей. І навіть зараз, коли я розмовляю, уже до мене — черга. Я кажу це без перебільшення, навіть усього вам не відкриваю, бо є речі, про які говорити не можна.
Розмовляв Василь Мартинюк
9 березня 2022 року
* * *
Реквізити для жертводавців з-за кордону, бажаючих підтримати людей, які опинились в скрутних обставинах під час війни:
Bank SWIFT Code: PBANUA2X
Currency - US Dollar: UA863052990000026009000803450
Currency - Euro: UA883052990000026009010804405
Purpose of payment: Charity
Details of the organization: VOICE OF HOPE CHRISTIAN MISSION
Address of the organization: Voronikhina str. 14a, Lutsk city, country Ukraine, postal code 43024
Name of the bank: JSC CB "PRIVATBANK", 1D HRUSHEVSKOHO STR., KYIV, 01001, UKRAINE
Українські реквізити за посиланням
