Вікторія Андросова:
«Творчість — найкращі антидепресанти»
Про себе: Християнка, дружина, мама дорослого сина. За професією — педагог, психолог, арт-терапевт, тренер. За покликанням — душеопікун. Люблю людей — це найбільше моє благословення. Люблю творчість та подорожі — це мої «пігулки» від втоми.
— Вікторіє, розкажіть про ваш шлях до Бога.
— Христос знайшов мене 22 роки тому. Певно й раніше, то я пручалася… Бо ж була гарна, розумна, успішна, щедра… Які там гріхи?! Аж поки не трапилося те, що траплялося наприкінці 90-х з багатьма бізнесменами — коли до тебе приходять братки в спортивних костюмах. І дуже швидко — ти пуста, розтрощена, знищена. В один момент тебе полишають численні «друзі», родичі, навіть чоловік. Встаєш вранці — нікого нема. Лише ти і твоя дитина, яку треба десь заховати. А за кілька днів вже ні даху над головою немає, ні бажання жити...
У такому стані мене знайшов старий знайомий прямо серед вулиці. Посадив у машину, привіз до якоїсь будівлі з хрестом, завів до кабінету, і там якийсь дядько мені довго щось розповідав. Я нічого не чула, просто було тепло і безпечно. Аж поки він не промовив ті самі слова — вони тепер мої, не мною написані, але для мене: «Любов’ю вічною Я полюбив тебе, і тому...» Все — крапка. Новий відлік життя.
Я ходила до церкви пішки майже щодня зовсім з іншого району, бо не мала ні грошей, ні роботи на той час. Робила все, що могла, і все, що треба було. Хотіла віддячити Йому хоч якось. А Він, Ісус, захистив мене, одразу, без затримок. Це неймовірно, але правда.
— Чому саме психологія?
— Та не лише. А психологія допомогла мені, коли стикнулася з дітьми, що тоді масово проживали на вулиці. Я почала їм служити майже відразу, як увірувала. А навчити, як це робити правильно, не було кому. Тому згадувала все, чого навчалася колись у педвузі й зрозуміла — треба вчитися ще і ще. Далі було свідоме заглиблення в психологію, в арт-терапію (саме вона дуже допомогла з дітьми у кризі), в інструменти душепіклування.
— Ви прийшли в психологію вже будучи християнкою чи навпаки?
— Навчалася ще до, а почала використовувати вже після. То був і є для мене гарний інструмент, щоб відкопати проблему. Та вирішення все одно — Ісус Христос.
— Серед християн поширене скептичне ставлення до психології. Чому?
— По-перше, від нерозуміння, незнання цієї науки. В людей так часто: щось не розумію — значить, погане. По-друге, багато психологів серед християн стають аж такими спеціалістами, що забувають, хто ж ту душу створив — така зарозумілість веде в хибний бік. От церква часто і боїться. Іноді справді треба застерігати, а іноді просто конкурентів вбачають у психологах — на жаль. По-третє, і шарлатанів вистачає...
— Християнство і психологія сумісні?
— Так. Якщо психологія — це інструмент для викриття проблеми, а Біблія — інструмент, що вказує шлях до вирішення. Але зараз є багато напрямків у психології, які б я не назвала корисними. Та навіщо відкидати продукт загалом, якщо необачно натрапив на несвіжу порцію?
— Психолог лікує душу? А як же Ісус Христос? А як же служіння пастора?
— Психолог допоможе усвідомити якісь проблеми. Можливо, буде поруч, коли треба прожити якийсь певний непростий період життя, якщо немає поруч нікого з близьких. Небагато я бачила пасторів, які на це здатні, на жаль. Тож нехай і не нарікають на те, що люди до психологів ідуть. А Ісус Христос є головним Лікарем. Я нічого не лікую без Нього.
— З якими проблемами зараз найбільше звертаються люди?
— Зараз багато проблем із панічними атаками, впливом довготривалого стресу. Але найбільша проблема, яка була і є — родинні стосунки: чоловіки і дружини, батьки і діти. Егоїзм — наслідок гріхопадіння, тож нічого дивного, на жаль. Щодо якихось виняткових станів — зараз буває багато психопатичних проявів. А ще — проблеми з ідентичністю, і гендерною теж.
— Чи може християнин мати психологічні проблеми?
— А християнин хіба не людина? Хіба йому не болить? Хіба він не буває імпульсивним? Не псує стосунків? Хіба його виховували ідеальні батьки?
— Депресія — це ознака гріха чи слабкої віри?
— Найчастіше — це ознака травматизації. Як на мене, віра тут ні до чого. «Вірую, Господи, та допоможи моєму невірству...» А щодо гріха... Якби не той вчинок в Едемі, то ми не знали б і слова такого — «депресія». Це глобально. Але якщо ти в депресії — ще не означає, що нагрішив.
— Чи допустимі антидепресанти для християн?
— Якщо це медична депресія — так. Але не доводьте краще до пігулок ні себе, ні інших. Шукайте якісного душепіклування і не виключайте з життя творчість.
— Чим психолог може допомогти пастору, а пастор психологу?
— Прийняттям один одного спершу. Я б радила пасторам вчити практичну психологію, базу, основи — тоді б і страхи щодо психологів розвіялися. А психологам — не ображатися на пасторів, навіть якщо вони вас не розуміють, ви теж їх не до кінця можете зрозуміти. Краще з любов’ю сідайте за стіл, говоріть, аргументуйте, шукайте корисного для людей, а не для своїх амбіцій — хто з вас кращий. Я таку опозицію бачу постійно, і це боляче. Тішуся, що в нас з моїми пасторами не так. Я з ними раджуся, вони — зі мною. У кожного свій досвід. Як написано: 14 Народ падає з браку розумного проводу, при численності ж радників спасіння буває (Пр.11:14).
— Ваші побажання читачам.
— Будьте здорові — тілом, душею і духом. Дбаючи про інших, і про себе не забувайте. Тут є гарний інструмент — творчість. Йоганн Себастьян Бах, який був християнином, втратив 11 дітей. За його словами, пережити це йому допомогла творчість, вкладена Богом. Господь вклав її і в кожного з нас. Ми всі створені за Його подобою. Тож не нехтуймо цим подарунком. І меньше пігулок буде у вашому житті. А головне — шукайте Христа — в усьому без винятку. І будете справді щасливими!