Віра Корольчук:
«Якщо Бог кличе, сміливо виходьте!»

30.11.2021
0
142

Віра Корольчук — донька директора місії "Голос надії" та дружина місіонера Вадима Корольчука розповідає про те, як вона запалилася ідеєю місіонерства, та про той шлях, який довелося пройти.

Розкажи про себе.

— Після закінчення КБІ вийшла заміж, ми з Вадимом — місіонери. Майже 10 років служили на Полтавщині, а віднедавна переїхали у Фастів Київської області. Маємо трьох чудових діток.

— Чому саме місіонерство?

— З дитячих років пам’ятаю картину: мама пакує валізи, сім’я збирається разом і благословляє тата на чергову місіонерську поїздку. У тому віці ще не було розуміння, що таке місіонерство і з «чим його їдять», але зріло бажання: хочу так само.

Що було найважче на початку?

— Напевно, ламати стереотипи (як виявилося, їх було чимало). Навчитися дивитися на людей очима Бога, відокремлюючи особистість від її гріхів.

Руки не опускалися?

— Звичайно ж. Найважче, коли працюєш, а результату не бачиш. Але в долинах Господь відкривав джерела благодаті, і приходило розуміння: ми там, де повинні бути! Ми найбільше чекаємо результатів і перемін ззовні, а Господь посилає обставини, щоб змінити нас ізсередини!

Згадайте момент, коли Господь по-особливому підтримував.

— Таких моментів багато. Пригадую: один із місяців видався дуже активним, Вадима майже не було вдома. І от радість — ми всі разом. Але стали хворіти діти, ламається майже вся електроніка в хаті, а на кінець — ще й машина. Ми просто розбиті, бо всі фінанси пішли на служіння й поїздки.

Увечері схилилися на коліна, і чоловік сказав: «Господи, я піклувався про Твоє діло, а Ти попіклуйся про мою сім’ю». Наступного дня я витирала пил на полицях у коридорі й завмерла, ніби струмом вдарило: на верхній полиці лежав конверт із грішми. Ми й досі не знаємо, як він там з’явився, але знаємо одне: Бог великий! Діти кажуть, що то точно був ангел.

— Що ви побажали б молодим людям, які хочуть служити, але бояться зробити перші кроки?

— Служити — це привілей і велика відповідальність. Не чекайте, коли прийде достатньо відваги, досвіду, фінансів. Якщо Бог кличе, сміливо виходьте з човна. Робіть перші кроки, дивлячись на Христа. Це буде нелегка подорож — але варто піти!

 



Додати коментар

Пожертвувати