«…Щоб дати тобі знати»

31.07.2021
0
86

«І будеш пам'ятати всю ту дорогу, що Господь, Бог твій, вів тебе нею по пустині ось уже сорок літ, щоб упокорити тебе, щоб випробувати тебе, щоб пізнати те, що в серці твоїм, чи будеш ти держати заповіді Його, чи ні. І впокорював Він тебе, і морив тебе голодом, і годував тебе манною, якої не знав ти й не знали батьки твої, щоб дати тобі знати, що не хлібом самим живе людина, але всім тим, що виходить із уст Господніх, живе людина» (Повт.8:2,3).

Якщо адаптувати до наших реалій, то можна перефразувати, що «Бог вів нас теренами колишнього Радянського союзу ось уже 31 рік». Бог випробовував, впокорював — «щоб дати тобі знати». Гасло нашої конференції — «Щоб знало майбутнє покоління». Щоб знали молоді люди, які сидять у цій залі, що відбувалося — щоб зрештою мали і власний досвід.

Я вам скажу, що на початку в нас досвіду не було жодного. Досвід наших попередників ми почали вивчати років через 10-15, коли з’явилися книги — спогади братів. Можливо хтось чув якісь усні передання. А так — не було за що й зачепитися.

Щоб знало майбутнє покоління. Для того, щоб знати, потрібно, щоб хтось передав — певний об’єм інформації, технологій, знань. Апостол Павло каже: «Що чув ти від мене при багатьох свідках, те передай вірним людям, що зможуть і інших навчити».

Люди по-різному передають досвід. Як же передає Бог? Через 40 днів спілкування з Господом на горі Мойсей знав досконалий план скинії — розміри, матеріали, кольори... Абсолютно все, до останнього золотого гачечка. Яким чином Бог передав йому це знання? Мойсей отримав божественне відкриття. Пізніше Господь сказав йому: «Напиши — для наступних поколінь». Також і пророку Авакуму: «Напиши це видіння і поясни на таблицях, щоб читач міг легко зрозуміти».

Але згідно слова, якого я прочитав на початку, у Бога є й інший метод — виявляється наші проблеми, невдачі, які виникали — це Бог нас впокорював, «морив голодом»… Думаю, що ми не були без хліба, але іноді голод спілкування чи якихось інших речей був таким нестерпним! Але потім Бог годував манною — приходило особливе помазання. Ціль Господа — особливим способом передати знання, «щоб дати тобі знати».

Сьогодні з нашим ювілеєм співпала ще одна дата — рівно 17 років тому відбулося відкриття дому молитви в Сухобезводній. За рік до цього на другий день Трійці ми з місіонерами Нижньогородської області були там. І коли я фотографував чорний перекошений будиночок із колод, раптом почув чіткий голос: «Тут буде збудований дім молитви!» Я аж відсахнувся. Серце стало шалено битися — щось має відбутися. Я відганяв від себе цю думку. Але коли почалося богослужіння (нас там було небагато, може з 30 чоловік) почув той самий голос: «Тут буде збудований дім молитви. Ти маєш зараз сказати в цьому зібранні — хай готуються прийняти будівельників з України. Ти маєш сказати, що сюди приїдуть онуки тих, які колись відбували тут покарання. А на відкриття приїдуть і самі колишні в’язні!» Це був перший і останній подібний випадок у моєму духовному досвіді. Я не знав як мені бути. Коли передав людям це слово, у пастора округлилися очі. Була особлива молитва. Потім, правда, одна людина сказала: «Якщо він мав відкриття, що буде дім, то хай ще отримає відкриття, де гроші взяти». Але в рекордні терміни — за два місяці — виріс храм на 150 чоловік. І я щасливий, що сьогодні, як говорять — він переповнений спасенними людьми. Це Божий промисел, ми тільки іноді стаємо інструментом у Його руках. Щоб знало майбутнє покоління!

«І сказав Давид: Мій син Соломон ще юнак та тендітний, приготую ж йому все на цей храм на збудування для Господа, щоб піднести його високо на славу та на велич для всіх країв. Приготую ж я все для нього! І Давид заготовив безліч усього перед своєю смертю» (1Хр.22:5).

Давид непокоївся про Господній храм, про те, що Божий ковчег перебуває в наметі. Він турбувався про те, щоб знало майбутнє покоління, щоб щось назбирати і передати своєму сину. Про майбутнє місії, церкви, братерства — думаймо сьогодні! І нехай Святий Дух дасть нам правильні думки, напрямки і плани. Наші сини і доньки в майбутньому будуватимуть із того, що ми зібрали сьогодні — з того досвіду, благословень, одкровень, ревності і посвяти.

Божий Син знав той величезний огром праці, яку належить виконати мені і вам, і багатьом наступним поколінням — аж до Його приходу. Коли натхненні воскресінням Ісуса Христа апостоли були готові вже йти проповідувати, Він сказав: «Не спішіть, не відлучайтеся від Єрусалиму, ви отримаєте силу, коли Святий Дух зійде на вас, і будете Моїми свідками». Спаситель розумів — майбутні покоління не зможуть без цієї потужної божественної Особистості.

Згодом Петро та Іван йшли до храму на молитву — два покоління, об’єднані однією ідеєю. Кривий від утроби дивився на них в надії щось отримати. «Срібла і золота не маю, але що маю — те даю!» Щоб знало наступне покоління — потрібно щось мати. Мати що передати. «В ім’я Ісуса Христа Назарянина — вставай і ходи!» Щоб поділитися, потрібно спершу самому отримати. Це слово до батьків — набувайте, здобувайте сьогодні те, що зможете передати своїм дітям.

«Тому то пильнуйте, пам'ятаючи, що я кожного з вас день і ніч безперестань навчав зо слізьми ось три роки. А тепер доручаю вас Богові та слову благодаті Його, Який має силу будувати та дати спадщину, серед усіх освячених» (Дiї.20:31,32).

Тут апостол прощається. Колись мене запитали: «Скільки треба працювати, щоб місіонер міг іти працювати далі, залишивши самостійну общину?» Мінімум — безперестанку зі сльозами навчати вдень і вночі кожного індивідуально — три роки! І ось тоді можна передати церкву Богу та слову Його благодаті.

Щоб знало майбутнє покоління — хай Святий Дух торкнеться кожного серця! Благословляймо наших дітей, молімося за наший дітей!

Микола Синюк



Додати коментар

Пожертвувати