7 ознак місіонерської церкви
У Бога є три глобальні цілі. Перше — це спасти людей. Далі Бог прагне, щоб спасенні люди були духовно зрілі й духовно сильні. І третя мета — зрілих і сильних Господь хоче залучити до духовної праці.
Стаючи більш зрілими духовно, ми усвідомлюємо, що головна проблема світу, яка стосується кожного чоловіка, жінки, дитини, — це проблема гріха. І тому наша основна мета перегукується з Божою — це спасіння людства.
Бог придумав унікальний план. І ми учасники цього плану. Бог обрав інструмент для спасіння світу і назвав його церквою. За допомогою церкви Бог звершує Свою місію на землі. На її плечах лежить завдання — благовістити Євангелію, приводити грішних людей до спасіння. Яка ж вона — справжня місіонерська церква? Пропоную розглянути 7 її ознак.
Мета, яка відповідає Божій меті
Перша ознака місіонерської церкви у тому, що вона спрямовується конкретною метою. Тож нам дуже важливо розуміти, для чого Бог створив церкву в тому чи іншому місті. Коли ми, молоді місіонери, із запалом стали відкривати нові церкви в Брусилівському районі на Житомирщині, то підрахували, що тут є 37 населених пунктів, у яких діє чотири православних церкви та одна невеличка баптистська громада. Спочатку нашою головною метою було донести Євангелію в кожен дім. Зрештою відкрили церкву в Брусилові, вона стала зростати. І в інших населених пунктах, де ми працювали, стали гуртуватися люди, слухати Боже слово й навертатися до Господа. Якось у нас виникло запитання: для чого Бог створив церкву в Брусилові, яка у Нього мета?
Після певних роздумів ми для себе окреслили, що насамперед Бог створив церкву, щоб ми прославляли Його своїм життям, своїм покликанням, своїми дарами та талантами. Далі вималювався ще одна складова цієї мети — щоб кожен мав можливість чути проповідь Євангелії на постійній основі. І саме люди, які навернулися до Господа, покликані цю Євангелію проповідувати іншим людям.
Вимірювані та втілювані цінності
Цінності — це фундамент місіонерської церкви. Якщо перша ознака каже про те, що життя без мети минає хаотично, то друга істина стверджує, що люди, які мають певну мету, можуть рухатися неправильно, якщо опираються на хибні цінності. Цінності власне допомагають досягнути цілі правильним шляхом.
І одна з головних цінностей місіонерської церкви — це особисті стосунки з Богом. Їх ми вибудовуємо завдяки щирій молитві та вивченню Божого Слова. Коли вибудована ця вертикаль взаємин із Богом, то отримуємо й хорошу горизонталь — здорові стосунки з ближніми. Тобто перші дві цінності кажуть нам про те, якими ми маємо бути, який плід духа маємо приносити у своєму житті. Це «любов, радість, мир, терплячість, доброта, милосердя, віра, лагідність, стриманість» (Гал.5:22-23). Отримати такий плід ми можемо тоді, коли Божий Дух діє на наш дух. Тоді й інші будуть бачити, що ми учні Христові.
Наступна сфера цінностей окреслює те, що ми маємо робити. Дуже важливо навчити церкву ділитися своїм особистим свідченням про Ісуса Христа на кожному місці. Свідчити для мене означає — розповідати, що я бачив або пережив — що у моєму житті зробив Господь. Таким чином ми показуємо реальність Ісуса Христа людям, які не знають Бога.
Кожен із нас також покликаний реалізувати особисті духовні дари й таланти. І завдання служителів допомогти розкрити їх, навчити людей, як і де вони можуть служити відповідно до того, якими здібностями володіють.
Варто згадати про цінність благодійності, яка відкриває світу Божий і наш характер — дбати про інших. Велику цінність має також і освіта, яка відкриває нові горизонти у вірі та служінні. Освічена церква — це сильна церква, де люди розуміють своє служіння і можуть реалізовуватися для Божої слави.
Кола відповідальності
Третя ознака місіонерської церкви — це кола відповідальності. У Діях ми читаємо: «Та ви приймете силу, як злине на вас Дух Святий, і будете моїми свідками в Єрусалимі, Юдеї, Самарії і до краю землі». Єрусалим — це сфера відповідальності церкви на рівні населеного пункту, Юдея — це наш район, область. Самарія — це люди, які з нами не спілкуються або навіть і недоброзичливо ставляться до нас. І край землі — це значить дійти до краю своїх можливостей. Для когось край землі — це сусідня вулиця, сусідній населений пункт, для інших — це Індія, Америка, Африка, куди християни також їдуть благовістити Боже Слово.
Кожна церква зобов’язана взяти на себе відповідальність за те чи інше коло. Часто ми себе і своє служіння Богу обмежуємо чотирма стінами церковного приміщення. Це не та модель церкви, яку передбачав Ісус Христос. Звісно, важливо збиратися, щоби будувати себе, прославляти Господа, чути певні божественні істини від Нього. Але робити це треба для того, щоб втілювати ці істини у своє життя — щоб служити іншим. Адже в стінах дому молитви ми проводимо декілька годин на тиждень, а решту часу — за його межами. І ми наділені Богом чудовим повноваженням — бути Його свідками там, де ми живемо, де працюємо.
Взаємозалежне лідерство
Четверта ознака місіонерської церкви — взаємозалежне лідерство. Писання каже, що Бог поставив одних апостолами, інших — пророками, ще інших — проповідниками Доброї Вістки, а тих — пастирями та вчителями, щоб вдосконалити святих для діл служіння, для збудування тіла Христового (див. Еф.4:11-12). І це не ієрархія, це платформа, на якій кожне служіння важливе.
У церкві є різні види служіння — і в цьому її краса. Та дуже важливо, щоб одне служіння не звеличувалося над іншим. Бог хоче, щоби була гармонія в різноманітності. Церква за Його задумом — це єдність Божих людей, які відрізняються один від одного, але разом утворюють велику, потужну, злагоджену команду, яку Бог створив і наділив різними дарами, щоб могли доповнювати один одного і прикрашати своїм життям і служінням учення Христове.
Кожен член команди — особливий. Та архіважлива підтримка один одного. Писання каже: «Носіть тягарі один одного», а також: любіть один одного, служіть один одному, допомагайте один одному. Це Божі заповіді, які дають нам сили, наснаги, щоб правильно розуміти та звершувати служіння, щоби була гармонія і Господнє благословення.
Нові відростки
П’ята ознака місіонерської церкви в тому, що вона пускає нові відростки. Яскравий образ цього — кущ полуниці, який відкидає вусики довкола себе із зародками нового куща. І як тільки молодий кущик починає живитися речовинами із землі, вусик відсихає.
У все живе Бог заклав функцію розмноження. Це було однією з перших заповідей для людства. І церква — живий організм, тож у її природі закладена ця місія. На превеликий жаль, у багатьох місцях, коли утворюється дочірня церква й відокремлюється від материнської, звучить слово «розділення» в негативному сенсі. Але це неправильний підхід, бо в природі церкви лежить ідея розповсюдження, розмноження.
Громада в нас невелика, і я розумію, що вона не буде мегацерквою, тому що ми зацікавлені в тому, щоб церков було багато. Ми маємо бажання, щоби щороку від нашої спільноти утворювалася нова. За це ми молимося, готуємо кадри, команди. Також перед собою я ставлю завдання — за рік привести до Бога як мінімум двоє-троє людей. Не просто помолитися за їхнє покаяння, а привести до духовної зрілості, щоб вони, прийнявши водне хрещення, стали гідними членами церкви.
Молюся також за нових служителів, людей, у яких можна вкладати, навчати, готувати на діло служіння, щоб вони могли працювати для утворення нових церков чи служінь, щоби Церква Божа росла й розвивалася. Нива велика — дуже велика. А проблема та ж, що була й за часів Христа, — працівників мало, їх і тепер не вистачає. Тому Христос дає повеління: моліть Господаря жнив, щоб вислав працівників на ниву Свою.
Антіохійські зв’язки з іншими церквами та братствами
Шоста ознака — це антіохійські зв’язки. Будь-яка церква самостійно не в спромозі виконати місію Бога, адже в нас не вистачає сил, кадрів, ресурсів, щоби звершити те, що Бог запланував. І оскільки всі ми учасники Божої місії, то дуже важливо будувати партнерські стосунки.
У Діях апостолів із 11-го до 13-го розділу читаємо, що багато членів єрусалимської церкви були розпорошені. Деякі з них проповідували Євангелію, інші — ні. Та ось вони дійшли до Антіохії. Стали проповідувати — а там покаяння, пробудження. Почувши про це, єрусалимська церква відправила туди Варнаву. І знову до цієї церкви додається чимало людей. Єрусалимська церква посилає туди учителів і пророків. Знову Господь збільшує спасенних кількісно — будує церкву свою. Агав пророкує, що голод на всій землі скоро настане. І антіохійська церква приймає рішення підтримати єрусалимську громаду, відправивши через Варнаву і Савла допомогу. Згодом бачимо, що громада, керуючись Святим Духом, відділяє Варнаву і Савла на служіння. Їх благословляють на ту справу, яку Бог для них визначив, постять, моляться за них. І вони йдуть в інші міста, щоб проповідувати та створювати церкви.
Оця взаємодопомога вкрай потрібна всередині нашого братства — підтримка кадрами, матеріальна підтримка, духовне підбадьорення. Нам також потрібно вибудовувати партнерські взаємини з іншими конфесіями, насамперед тими, які близькі по духу, тому що місія церкви набагато більша, ніж ми можемо самотужки охопити. Тож зі свого боку ми маємо протягувати руку спілкування іншим. Мені, наприклад, приємно було співпрацювати в Житомирському шпиталі для військових з православними. Ніколи не доводилося так працювати. Але в шпиталі дуже гарно це нам вдалося. І таких можливостей нині безліч. Тому варто будувати стосунки, якщо вони слугують розширенню місії Бога.
Телескопія
Сьома ознака місіонерської церкви — далекоглядність. Це здатність місіонерської церкви бачити те, що інші не бачать. Це дає змогу, наче в телескоп, детально спостерігати потенціал того чи іншого місця, якого поки що нікому не видно. Це особливий погляд на звершення місії Бога на землі. Це бачення, як розширитися за межі своєї місцевості, розширити Боже Царство. Ми маємо дивитися очима віри в майбутнє. І головним фокусом мають бути неспасенні люди.
Тому важливо правильно зорієнтуватися, враховуючи всі зазначені істини, щоб чітко зрозуміти, що ми маємо робити в цей час, куди спрямовувати церкву, куди рухатися, щоби бачити на декілька кроків уперед. Христос гряде! І Він дав нам завдання, яке маємо виконати, чекаючи Його тріумфального повернення за Церквою, — благовістити Євангелію світові, що гине, і показати йому, Яким є наш Бог.