Пильнуймо!
Пильнуйте, стійте у вірі, будьте мужні, будьте міцні… (1Кор.16:13).
Ці слова, сказані апостолом Павлом, були актуальними від початків існування Церкви. Бог від початку створення світу все робив на благо людини. Але людський фактор — це важливий складник взаємостосунків між людьми й людини з Богом.
Бог благословив людство одним із великих дарів — правом вибору, вільною волею. Це благословенний дар від Бога, але він містить у собі небезпеку для людини. І, читаючи Боже Слово, ми бачимо, як важливо були першим людям залишатися пильними. Бо є той, хто прийшов украсти, убити й знищити. І перші люди явно відчули на собі дію того, хто прийшов у Едемський сад із цією місією. Він мав на меті знищити досконало створений, гармонійний і досконалий світ.
І перші люди впали, не встоявши перед спокусою. І так би хотілося сказати їм: «Пильнуйте!»
Пильнувати — значить бути уважним, бути насторожі. Це значить стежити. Це виявляти ретельність у роботі. І ми повинні робити це з початку свого життя. Звісно, є безліч спокус, у яких ми вистояли, життєвих перехресть, де ми були пильними. Разом із тим ми можемо згадати безліч моментів із нашого життя, коли та чи інша ситуація виходила з-під нашого контролю. І приходила поразка в життя.
Зустріч і Ісусом, сповнення Святим Духом, щоденне ходіння з Богом — це особливий період у житті. Але й з цього виміру ми не можемо забрати цієї застороги. Християнин зобов’язаний пильнувати. Бо коли пильнуємо, коли уважні, коли на сторожі — тоді ми успішні. І навпаки — коли ми втрачаємо пильність, то приходять проблеми.
Віруючі люди, народжені згори, розуміють, що заклик пильнувати орієнтується на перспективу вічного життя. Тому важливо пильнувати, щоб належно будувати стосунки з Богом і належно ставитися один до одного.
Писання закликає не просто пильнувати, а робити це, чекаючи зустрічі з Ісусом Христом, чекаючи Його другого приходу.
Тому пильнуймо, докладаючи особливу старанність для того, щоб правильно чинити й будувати правильні стосунки з Богом, один із одним. Крім того, однією з ознак пильності є ретельне виконання довіреної нам праці.
У 25 розділі Євангелії від Матвія записані дві притчі. І вони також про пильність. Одна з них — притча про п’ятьох мудрих і п’ятьох немудрих дів. І висновком цієї притчі: «Тож пильнуйте, бо не знаєте ні дня, ні години, коли прийде Син Людський!» (Мт.25:13). А друга притча оповідає про господаря, який роздав таланти. І ця притча нас теж мотивує пильнувати — але вже за тим, що нам довірено.
Тобто, якщо ти маєш талант і виконуєш певне служіння, яке тобі доручено, пильнуй, щоб твоє служіння було ефективним. Якщо ти отримав п’ять талантів, то працюй так, що під час повернення Господаря принести десять. Якщо ж маєш один талант, то пильнуй, щоб принести хоча б два, а не бути лінивим і лукавим рабом, який не матиме частки в радощах свого пана.
Тобто хто примножує, хто працює на поширення Божого Царства, хто щиро й віддано звершує працю, пильнуючи в тому служінні, яке йому довірено, отримає оцінку від Бога: «Добрий вірний раб».
Тому, живучи на цій землі, пильнуймо не лише за тим, що відбувається довкола нас, а передусім за тим, що відбувається в серці, між мною та Богом чи іншими людьми. Будьмо насторожі, передусім захищаючи свою віру й своє служіння, свою сім’ю й церкву, у якій служимо.
Ми маємо цю здатність пильнувати тому, що з нами Господь. І саме Він допомагає нам зорієнтуватися, як правильно жити, правильно чинити, правильно оцінювати ситуацію. А також дає нам змогу підтримати інших і дати їм правильну орієнтацію.
Тому хай буде достатньо нашої віри й довіри до Бога, щоби старатися, пильнувати, служити, усвідомлюючи, що ми захищені, не залишені, не самотні. З нами Бог, і Він постійно пильнує за нами. Пильний Бог пильнує за тими, хто пильнує та як вони пильнують. Немає в нашому житті того, чого не знає й не бачить Бог. І Йому цінно бачити послідовників, які пильнують. Нехай буде наша пильність приємна Господеві! І нехай сил нам додає думка, що не спить і не дрімає Той, Хто пильнує за нами.
Олександр Коток,
проповідь на звітно-виборній конференції УЦХВЄ