Принципи успішного служіння

28.02.2023
0
709

Ми зазвичай говоримо про те, що місіонерство, пасторство, проповідництво — це життя, це дорога, це служіння. Біблійний текст з Євангелії від Луки, 9:57-10:3, який я хочу покласти в основу цих принципів, так і починається: «Коли вони (Ісус та апостоли) були в дорозі…» І саме в дорозі відбувалася ця розмова учнів із Ісусом Христом.

Принцип 1. Іти, куди хоче Господь.

Кажуть, що людину ми пізнаємо в дорозі. Тобто  якщо ви хочете більше пізнати людину, то з нею треба деякий час проїхати в автомобілі чи побути в дорозі, і ви зрозумієте, чи можна з нею співпрацювати чи краще використати щодо неї дипломатичну фразу: «Нехай Бог тебе благословить».

Господь нас теж закликає йти, але не будь-куди, а туди, куди хоче Він Сам. Нині мені чомусь здається, що Ісус кличе нас іти на роздоріжжя, на перехрестя, туди, де, можливо, на перший погляд, немає успіху. Це місія останнього часу. І нам дуже важливо, почувши заклик Божий у своєму житті, піти туди, куди кличе Бог.

Принцип 2. Що у твоєму серці?

На шляху з Богом у нас часто виникає безліч ідей, безліч роздумів про подальше життя й працю. Тут, як і в апостолів, звучать думки про те, хто з нас більший або ж як створити партію з умовною назвою «Ми» (бо «ми бачили одного чоловіка, що Ім’ям Твоїм демонів виганяв, ми заборонили йому, бо він з нами не ходить»). Тобто ми дозволяємо собі вважати когось важливішим, а когось негідним, бо він не з нами.

Не обходиться й без радикальних дій: «Господи, хочеш, то ми скажемо, щоб огонь зійшов з неба…» І знаєте, що Ісус на все це відповів? «Ви не знаєте, якого ви Духа, хоча й ходите за Мною».

Коли ми служимо людям, проповідуючи чи надаючи допомогу, найважливішим є те, що в глибині нашого серця, те, що нас мотивує, бо «Син Людський прийшов не губить душі людські, а спасати!» Це має стати й нашою метою, яку втілювати ми маємо з серцями, сповненими любові, співчуття й готовності до самопожертви.

Принцип 3. Бог чесний з людьми, які йдуть за Ним.

«І сталось, як дорогою йшли, сказав був до Нього один: Я піду за Тобою, хоч би куди Ти пішов» (Лк.9:57). І Бог дуже цінує таких добровольців, людей, які готові йти будь-куди ради Бога. Проте Він чесно показує їм, що не все буде легко й просто. Цьому добровольцеві Ісус каже: «Мають нори лисиці, а гнізда – небесні пташки, Син же Людський не має ніде й голови прихилити!» (Лк.9:58).

Отже, питання звучить так: перш ніж взути місіонерські чоботи ти добре подумав? Будуть незгоди й труднощі. Ісус тут діє максимально чесно. Він не рекламує місійного служіння, не показує його великої романтики, не показує рожеві горизонти й перспективи. Він максимально чесно відкриває те, що очікує людину, яка вирішить обрати цей шлях. Навіть якщо ти доброволець і від щирого серця хочеш піти, усе одно будуть проблеми.

Принцип 4. Розстав правильні пріоритети.

«І промовив до другого Він: Іди за Мною. А той відказав: Дозволь мені перше піти, і батька свого поховати» (Лк.9:59).

Той чоловік, якого покликав Господь, у принципі погоджується піти, проте має певне «але». Я не думаю, що проблемою було, що тато помер, а син у той час ішов за Ісусом. Ці слова значили, що в цього чоловіка є ще інші справи, які він вважав терміновими, зокрема турбота про свою родину. 34-й президент США сформулював для себе своєрідну «матрицю важливості», де намагався відокремити термінове від важливого. Поцікавтеся, як він розставляв пріоритети.

Інколи наші термінові справи спиняють нас від виконання важливого Божого повеління. На думку Бога, важливим є те, що впливає на наше майбутнє, тому Ісус сказав цьому послідовнику: «Розстав пріоритети правильно. Зостав мертвим ховати мерців своїх. А ти йди та звіщай Царство Боже».

Принцип 5. Залиш усе, що тебе тримає.

«А інший сказав був: Господи, я піду за Тобою, та дозволь мені перш попрощатись із своїми домашніми» (Лк.9:60). Тобто цей чоловік вважав, що треба йти за Христом, йому подобалися Ісусові слова й дії, але щось тримало його. Коли Єлисей попросив Іллю попрощатися з батьками, не виникло жодних проблем. Ілля дав дозвіл, і Єлисей засмажив волів, зробив гостину, попрощався. Але тут Ісус каже: «Ніхто з тих, хто кладе свою руку на плуга та назад озирається, не надається до Божого Царства!» (Лк.9:61).

Ми домашніми називаємо батьків, братів і сестер, ну ще улюбленців-тварин. Але я думаю, що тут «домашніми» було назване щось інше. Домашні ­— це те, до чого я звик, те, в чому я проводжу свій вільний час. Те, що мені дає енергію й надихає. Тому з цим мені дуже важко розлучитися.

Пригадуєте Рахіль, яка йдучи з дому свого батька, забрала їхніх «домашніх», тобто божків. Вона була готова йти за своїм коханим і Його Богом, але своїх «домашніх» понесла з собою. І в нашому житті буває так: ми пішли Ісусом, присвятили йому своє життя, ми Його любимо, а в торбинці ще мої домашні. Вони такі негроміздкі, непомітні, але вони вимагають чогось від нас. Ні, вони не вимагають, щоб ми перед ними схилялися, бо ми схиляємося перед Христом, але вони тихо й непомітно викрадають ваше покликання, ваш час, ваші сили. 

І наше завдання кардинально позбавитися їх, а не озиратися постійно, щоб із ними «попрощатися». Хто оглядається назад, той не придатний для справи поширення Божого Царства. Бог розраховує на тих, хто твердо вирішив рухатися вперед.

Принцип 6. Формування команди та цілей.

«Після того призначив Господь і інших сімдесят, і послав їх по двох перед Себе до кожного міста та місця, куди Сам мав іти» (Лк.10:1).

Ми за прикладом Ісуса повинні також вміти сформувати команду однодумців-співпрацівників. Вони, йдучи по двоє, могли охопити 35 населених пунктів. Ніби й небагато, але хто запланував щось, хай і небагато, і діє командно в цьому напрямку, то обов’язково досягне мети. А хто не запланував, той нічого не зробить.

Ісус каже, що умови праці будуть нелегкі й аудиторія не завжди прихильна. Отим сімдесятьом Він говорить: «Хоч жниво велике, та робітників мало… Ідіть! Оце посилаю Я вас, як ягнят між вовки» (Лк.10:2-3). Ісус бачив великий обсяг роботи й невелику кількість робітників, але Він починає діяти тими силами, які є, щоб досягти поставленої мети.

Принцип 7. Молитва — рушійна сила.

Після слів «Хоч жниво велике, та робітників мало» Христос дає ще один дуже важливий принцип: «Тож благайте Господаря жнива, щоб робітників вислав на жниво Своє» (Лк.10:2).

Десь у 1998 році я був у США, і мене запросила до себе одна бабуся-американка. Я приїхав до неї з перекладачем, і вона одразу попросила перекладача, щоб підвів мене до її холодильника. Ми здивувалися: навіщо? Але вона показала нам на цьому холодильнику моє фото й сказала, що щоразу, коли тільки вона підходить сюди, то згадує мене й наше служіння в молитві перед Богом. І це щодня, і  

я переконаний: якщо є люди, які моляться за Божу справу, за місіонерів, то будуть ті люди, яких Бог вишле на Своє жниво.

Принцип 8. Залишайтеся вірними Христовому покликанню.

Ісус посилав сімдесятьох у тридцять п’ять населених пунктів із тією метою, що після цього Він Сам мав намір туди прийти. Чи йдемо ми туди, куди хоче прийти Господь? Часто обрати цей шлях значить радикально змінити своє життя й плани, щоб узгодити їх із Божими.

Пригадуєте Пилипа, якого Бог послав на порожню дорогу до євнуха. У тому місті, де  він проповідував, було пробудження й багато праці, а тут — один чоловік. Та Пилип підкорився тому, що Господь хотів бачити його саме там.

Щось таке було й в команди апостола Павла, якій Дух Ісус не дозволяв іти в різні місця, аж поки не явився їм у сні муж-македонянин – і вони не вирушили у Филипи. Але особливого успіху в цьому місті не було, були побої та в’язниця. Та воїни Христові не сумнівалися, що це те місце, куди їх послав Бог, тому стали співати. Зазвичай перемога дається дорогою ціною, і головне — лишатися вірним.

«Господи, — казав місіонер Давид Лівінгстон, — будь-куди, тільки вперед, ще далі в темряву, в африканські джунглі, але використовуй мене там, де хочеш мене бачити Ти».

Микола Синюк



Додати коментар

Пожертвувати