Рецепт вдячності
«Принось Богові в жертву подяку» (Пс.49:14)
Біблія вчить приносити Богу подяку, щоб мати благословенне життя. Але принести можна те, що в нас є. Як принести, подяку, якщо її немає? Іноді батьки нагадують дітям: «Що потрібно сказати?» — «А, дякую!» Але справжня подяка — яка йде з глибини серця, як реакція на добро. Як же нам виховати в собі таку реакцію? Хочу запропонувати два рецепти — які інгредієнти потрібні для того, щоб бути невдячним, і для того, щоб бути вдячним.
Інгредієнти невдячності
1. Ти жалієш себе. «Ой, знову мені немає, що одягнути!», «Ой, знову мені в супі м’ясо не попалося!» Це стосується і дітей, і дорослих. Ти постійно відчуваєш себе ображеним, обділеним, вимагаєш до себе співчуття, нарікаєш. Постійно хвилюєшся: «Ой, що ж це буде?» Якщо ці емоції наповнятимуть твоє серце, в ньому точно не лишиться місця для вдячності.
2. Ти звинувачуєш інших. «Яка влада погана!», «Які служителі погані!», «Які дороги погані!» Тобі всі не такі, ти усіх звинувачуєш, збираєш образи. Хтось випадково наступив на ногу, хтось не так подивився, хтось неправильно припаркувався — «Я запам’ятаю!» І ти накопичуєш різний негатив усе життя. Який буде наслідок? Невдячне серце.
3. Ти не помічаєш добра. Життя сповнене маленьких дрібниць — Бог через людей виявляє до тебе милість. Мама приготувала вечерю, а ти сприймаєш це як належне. Ти проїхав автобусом і не подякував водію — «Я ж заплатив гроші, він зобов’язаний мене довезти!» Так виробляється споживацьке мислення: мені всі щось винні. То де візьметься вдячність? Якщо ти не усвідомлюєш, що з Божої ласки маєш здоров’я, достаток, а думаєш: «Я сам все це здобув, при чому тут Бог?», якщо не помічаєш, що Бог милостивий до тебе, в тебе не буде вдячного серця.
Інгредієнти вдячності
1. Ти довіряєш Богу. Тому не жалієш себе і не хвилюєшся надмірно. «Погляньте на польові лілеї» — каже Бог. Якщо Він так дбає про квіти, то невже він про тебе не подбає? Незалежно від того, які випробування ми проходимо в нашій країні, чи в нашій родині — Бог обов’язково проведе! І усвідомлення цього робить наше серце вдячним.
Звісно, іноді буває дуже важко вірити, коли обставини дуже важкі. У момент голоду в Самарії, коли осляча голова коштувала 80 шеклів срібла, пророк проголосив: «Завтра сея пшеничного борошна продаватиметься за шекля». Вельможа царя, який розбирався в економіці, каже: «Це неможливо — навіть якщо зробляться отвори в небі і звідти сипатиметься зерно». Але хто читає Біблію, той знає, що для Бога все можливо. Він нагнав страху, прогнав ворогів — і справдилося пророче слово!
2. Ти не ображаєшся. Можливо, буває боляче, але ти прийняв рішення: «Бог мені простив, тому я прощатиму іншим». Ти маєш дух прощення. Ми часто думаємо, що прощення потрібне перш за все нашому кривднику. Але набагато більше воно потрібне нам. Бо від образи саме наше серце черствіє. А прощення робить серце добрим і вдячним.
3. Ти помічаєш Божі милості. Це головне — усвідомлювати, що тебе оточують Його благословення, бачити їх у дрібницях. Тоді серце буде переповнятися вдячністю. І щоразу, як є нагода сказати «дякую», оцінити турботу батьків, служителів, навіть незнайомих людей — дякуймо!
Якщо не буде цих інгредієнтів, то і вдячності не буде де взятися. Адже на полі чи у садку виростає саме те, що ми посіяли чи посадили. Не можна посіяти пшеницю, а зібрати картоплю.
Принести подяку
Ще один важливий момент — подяку потрібно принести. Можна її мати, але не висловити. Наприклад, не всі, хто має, кошти, жертвує. Хтось скаже: «Ну я ж вдячний всередині!» Як в історії про десятьох прокажених: один із них вернувся і подякував, ми називаємо його вдячним. Якщо запитати решту дев’ятьох, чи вдячні вони Ісусу Христу за зцілення, я більше ніж впевнений, що вони відповіли б ствердно. Але чому вони не прийшли і не висловили? Знайдімо себе в цьому. Ми буваємо скупими на слова подяки.
Тому завжди приносьмо подяку — і людям, але перш за все Богу. Дуже важливо усвідомлювати, що джерело всіх благословень — Бог. Важливо дякувати батькам, служителям. Але спершу — Богові за них.
Що ж означає принести подяку — в жертву? Колись Ісус Христос навів приклад: «Якщо тебе попросять іти разом милю, то пройди дві». Перша миля — це обов’язок, це просто по-людськи, це врешті решт згідно закону. Друга миля — це вже добровільно, це жертва. Легко робити добро тому, хто й тобі робить. А от любити ворога — це вже «друга миля». Жертва подяки — це навіть якщо картопля не вродила, банки в льосі постріляли, надбання украли, автомобіль розбився, дитина захворіла…
Свято жнив у євреїв називалося сукот — свято кущів або наметів. Це було нагадування про те, що вони приходьки, мандрівники. Сьогодні нам теж важливо не забувати — ми тут тимчасові, наша вічність — в небесах. Тоді все виглядає зовсім по-іншому. І навіть у проблемах, долинах ми вдячні Богові. Бо ми — в Його руках!
Анатолій Кибукевич