Жителі країни Нод
«І сказав Господь: «Що ти зробив? Голос крови брата твого взиває до Мене з землі. А тепер ти проклятий від землі, що розкрила уста свої, щоб прийняти кров твого брата з твоєї руки. Коли будеш ти порати землю, вона більше не дасть тобі сили своєї. Мандрівником та заволокою будеш ти на землі». І сказав Каїн до Господа: «Більший мій гріх, аніж можна знести. Ось Ти виганяєш сьогодні мене з цієї землі, і я буду ховатись від лиця Твого. І я стану мандрівником та заволокою на землі, і буде, кожен, хто стріне мене, той уб'є мене». І промовив до нього Господь: «Через те кожен, хто вб’є Каїна, семикратно буде пімщений». І помістив Господь знака на Каїні, щоб не вбив його кожен, хто стріне його. І вийшов Каїн з-перед лиця Господнього, й осів у країні Нод, на схід від Едену» (1М.4:10-16).
Нині багато людей живуть на землі, як вигнанці, мандрівники та заволоки. Немало серед них є й людей, які називають себе віруючими. Каїн після вбивства оселився в країні Нод. У перекладі назва цієї країни означає — «блукати», «тинятися». І на думку деяких тлумачів Біблії слово «Нод» означає не стільки якусь конкретну територію, як стан серця, в якому опинився Каїн. Це стан втечі, блукання і самотності.
Ми, за великим рахунком, живемо у світі Каїна, де люди намагаються по життю втікати з-перед лиця Господнього. Хтось втікає в розваги, хтось алкоголь, наркотики, хтось у роботу, в бізнес або навіть в науку. І це вибір самої людини, бо сам Каїн обирає свій шлях — ховатися від лиця Божого. Він не обирає шляху розкаяння, йому простіше видається ховатися. Те ж саме іноді відбувається і з нами, віруючими людьми. Ми також можемо потрапити у світ особистий Нод, де ховаємося від Божого лиця.
Буває, коли ми десь згрішимо, у чомусь помилимося, то замість того, щоб з покаянням та визнанням своїх гріхів бігти до Господа, благаючи про милість, ми починаємо втікати і ховатися від Його лиця. Ми боїмося залишитися наодинці із Господом, наодинці з самим собою, бо нас починає докоряти наше сумління.
Характеристики мешканця країни Нод
Тому я хотів би окреслити вісім головних, на мою думку, характеристик духовного заволоки і того, хто тиняється, блукає по життю, потрапивши у свій особистий Нод.
Першою характеристикою є безвідповідальність. На таку людину неможливо покластися, бо, найімовірніше, вона не виправдає твоїх сподівань. Такі люди постійно перебувають у якихось мріях, планах, ілюзіях, які так ніколи й не здійсняться.
Ця людина неконкретна. Її звичні фрази: «Я не знав», «Я забув», «Нічого не можу обіцяти», «На місці розберемося», «Гарантії ніякої не даю», «Постараюся» і зрештою — «Ну так вийшло». Писання каже, що ми повинні відповідати за свої слова і вчинки, що слово наше повинне бути «Так-так» або «Ні-ні».
В церкві є група людей, які є, як ті робочі конячки, — вони скрізь. І вони навіть починають ображатися на служителів, кажучи: «Та чого ви тільки мене одного завантажуєте?» Але це саме ті люди, на яких можна покластися. Служитель, довіряючи справу такій людині, знає, що вона її виконає.
Третя характеристика жителів країни Нод — це люди, які не можуть працювати в команді. Вони — сам собі режисер і сам собі генерал — куди хочуть туди ідуть і що хочуть, те й роблять.
Четвертою характеристикою таких людей є хронічна непунктуальність. Вони постійно спізнюються і постійно кудись спішать, тому раніше йдуть з різних заходів.
П’ята характеристика: жителі країни Нод — це люди, які під час служіння швендяють туди-сюди або часто стоять на вулиці, в коридорі, не займаючи місця в залі.
Ще однією характеристикою громадян країни Нод є те, що вони не мають мети. Відповідно, немає плоду — результату християнського життя. У євреїв є таке запитання: «Куди ти живеш?» Але, на жаль, у нас інколи так буває: «Моє життя — дорога в нікуди».
Сьома характеристика — такі люди ніде не знаходять собі місця. То вони там, то вони тут, трішки тут проявляться, трішки десь там зроблять. Але вони не можуть взятися за щось і тягнути справу. Вони багато чого починають, але не доводять до кінця. Їхнє життя — це суміш уламків від того, що вони починали робити і не завершили і того, ким вони хотіли стати, але не стали.
Восьма риса жителів країни Нод — це нестабільність. Інколи такі люди бувають на всіх служіннях, на всіх семінарах, а потім раптово десь зникає на невизначений час. І ось — він знову, ніби підводний човен виринає, і знову є скрізь. Ці люди не можуть тривалий час бути в одній церкві, тому змінюють різні церкви. Вони дуже довго не затримують на одній і тій же роботі. Їх все щось не влаштовує. Часто від мешканців країни Нод можна почути таку фразу: «А якби ж то…». Вони часто десь збираються виїжджати, бо найбільше, де вони не хочуть бути, — це там, де вони є в даний час.
Стан серця цих людей — це невпевненість, невірство, страх. Їх можна охарактеризувати такими словами: «А щодо позосталих серед вас, то впроваджу в їхні серця полохливість в краях їхніх ворогів, і буде їх гнати навіть шелест подмухненого вітром листу, і будуть вони втікати, як утікають перед мечем, та й попадають, хоч ніхто не женеться... І будуть вони спотикатися один об одного, ніби від меча, хоч ніхто не женеться за ними. І ви не зможете стати проти ваших ворогів» (3М.26:36-37). Ці люди не мають внутрішнього глибокого спокою, який притаманний людям з міцним стержнем віри, хоча насправді це можуть бути дуже талановиті, обдаровані й у певних випадках чуйні та співчутливі люди.
Інколи ми потребуємо якоїсь мнимої свободи. Нас напружують вимоги, дисципліна, графіки. Нам складно бути пунктуальними, Але Христу сьогодні потрібні люди, які віддали власну свободу в Його розпорядження. Йому потрібні такі служителі, такі лідери, які будуть брати відповідальність за ту справу, яку Бог їм довірив, до якої Бог їх покликав.
Причини формування особистості заволоки
Чому формується такий характер?
Перша причина — неблагополучна сім’я, в якій виникає внутрішня незагойна рана, яка ятриться роками і людина може навіть не знати, чому вона є такою. Когось, можливо, принизили чи зґвалтували ще в підлітковому віці, але Бог цінує й такими людьми і наділив їх певними талантами для того, щоб вони могли приносити плід Богові. Але завданий біль перешкоджає цьому.
Причиною цього може бути й зовсім протилежне — коли дитина в сім’ї отримувала надмірну опіку. Це може стосуватися зокрема наймолодшої дитини в сім’ї. Коли хтось усе робить за дитину, вона звикає до цього. І коли стає дорослою не спішить брати на себе відповідальності.
Третьою причиною я б назвав розчарування в Господі. Ти щось просила, а Бог не дав відповіді так, як ти собі планувала. Ти на щось сподівався, ти в серці плекав якусь мрію, можливо й постив, молився про це, але не сталося так, як ти цього хотів. І через це у твоє сере прийшло невірство. В результаті вогонь Духа Святого, який Бог запалив у твоєму серці, поступово почав гаснути. І ти потихеньку почав віддалятися від спілкування з Богом, від Його Слова, від служіння, від Церкви.
Четвертою причиною формування характеру заволоки є гріховна залежність, гріх, якого людина не може перемогти у своєму житті. Вони ніби й каялися в цьому соті, а, може, й тисячі разів, але не змогли його подолати. А в Посланні до римлян сказано: «Бо коли були ви рабами гріха, то були вільні від праведности» (Рим.6:20). Тоді ти ніби й намагаєшся щось робити, намагаєшся прорватися, бо гріх, рабом якого ти є, постійно тягне тебе назад.
Тому апостол Павло радить не зловживати Божою благодаттю. «Грішу і каюсь, каюсь і грішу», — це принцип не для нас. Бог, безумовно, має силу прощати. Але залишаючись у гріху, ми стаємо вільні від праведності й можемо так ніколи й не увійти в повноту свого покликання. І потім так важко буде усвідомлювати те, скільки б ти міг принести плоду для Бога, якби не цей гріх, якому ти служив усе своє життя.
П’ята причина — відсутність перебування у Господі, в Слові та в молитві. Коли в людини немає в цьому стабільності, вона не буде знаходити собі місця у житті та служінні Богові. Як наслідок в життя такого християнина приходить суєта. Одним із визначень слова «суєта» є рух у невизначеному напрямку. І, що печально, ти можеш думати, що колись це скінчиться, що колись ти прорвешся і звільнишся від цього, але цього не стається. Ти думаєш, що колись ти зрештою запрацюєш і принесеш плід у стократ, але минають роки — і життя закінчується. З чим тоді ти постанеш перед Божим лицем?
Чи є вихід із Ноду?
Звісно — вихід є і ним варто скористатися!
Першим кроком до виходу із Ноду є усвідомлення та прийняття вірою того, що Бог не проти тебе. Він знає твої сльози, порожнечу і страждання. І Він може тебе вивести з країни блукання. Тому Він говорить нині до таких людей: «Чи Єфрем не Мій син дорогий, чи не люба дитина Моя? То скільки Я не говорю проти нього, завжди сильно його пам’ятаю! Тому то за нього хвилюється нутро Моє, змилосерджуся справді над ним, — говорить Господь!» (Ер.31:20).
Бог хвилюється за мене і тебе. Як писав псалмоспівець: «Полічив Ти тиняння моє, помісти ж мої сльози перед Собою, чи ж вони не записані в книзі Твоїй? Тоді то мої вороги повтікають назад, того дня, як я кликати буду. Те я знаю, що Бог при мені, і в Бозі я справу свою докінчу, докінчу я в Господі справу! На Бога надію кладу й не боюсь, що людина учинить мені? На мені зостаються, о Боже, присяги Тобі, та для Тебе я виповню жертви хвали. Як Ти спас мою душу від смерти, то хіба ж не спасеш моїх ніг від падіння, щоб у світлі життя я ходив перед Богом?» (Пс.55:9-14).
Щоб вийти із Ноду, ми повинні пригадати ті справи, які звелів нам чинити Бог, але ми не довели їх до кінця. Можливо, хтось складав обітниці перед Божим лицем, і не виконав їх, за що його судить совість. Бог каже такій людині: «Згадай свої обітниці, повернися до них і почни знову виконувати їх». Бог дає тобі шанс: «Отож, пам'ятай, звідки ти впав, і покайся, і вчинки давніші роби» (Об.2:5). Отже, ми можемо воскресити те добре всередині себе, що в якийсь момент втратили. Дух Божий може це зробити.
Тому Бог нині питає свій народ: «Аж доки тинятися будеш, о дочко невірна?» (Єр.31:22). І закликає нас: «Постав собі дороговкази, стовпи собі порозставляй, зверни свої серце на биту дорогу, якою ти йшла» (Єр.31:31).
Четвертим кроком, який дає змогу вийти з країни блукання, є залишити свої улюблені гріхи й повернутися до Господа. «Якщо ти… вернешся, каже Господь, до Мене ти вернешся, і якщо ти відкинеш із-перед обличчя Мого гидоти свої, то не будеш тинятись!» (Єр.4:1).
П’ятий вихід — молитися й шукати Господа. Щодня проводити якісний час наодинці з Богом. «І ви кликатимете до Мене, і підете, і будете молитися Мені, а Я буду прислуховуватися до вас. І будете шукати Мене, і знайдете, коли шукатимете Мене всім своїм серцем. І Я дамся вам знайти Себе, говорить Господь, і верну вас, і зберу вас зо всіх народів та зо всіх місць, куди Я вигнав був вас, — говорить Господь, — верну вас до того місця, звідки вас Я був вигнав» (Єр.29:12-14).