Дехто з нас мусить зненавидіти свій сон, щоби вдосталь насолодитися Богом. Саме так, часто нам, людям, доводиться зненавидіти те, що ми так любили, бо саме об’єкт нашої любові і є нашим Богом...
Я кажу Тобі, що втомилася. Що щоденна рутина висмоктує останні сили. Що я все рідше впізнаю в собі людину, яку знала останні 48 років. Ти кажеш, що я ще так багато про себе не знаю. Що втома — то нормально...
Хтось сказав: «Щодня людина робить вибір. А вибір творить людину». Від нашого вибору залежить наше життя, його якість та наповнення. Усе наше життя — вибори. Їх мільярди, і вони — це і є ми.
Здається, це ж так просто — ось вона лежить перед тобою, просто розгорнув її і почитав хоча б декілька хвилин. Але ж ні — не хочеться. Інші книги можеш читати годинами, на фільм дві години не шкода, але коли мова заходить про цю Книгу, то… Чому так?
Сьогодні мій щоденник, якого веду вже багато десятиліть, нагадав про одну подію, ювілей якої припадає якраз на 17 липня. 20 років тому поїздка у це місце і те, що їй передувало, залишили у моїй пам’яті незабутні враження.
Вочевидь, у ситуації війни конфлікти сприймаються гостріше через тривалий стрес війни, втрати, високий рівень невизначеності. Постійну напругу продукують і начебто побутові рішення, пов’язані з надважливою потребою в безпеці.
Цікавим залишається факт, що книга, яка розповідає про потужну дію Духа (і яка, безсумнівно, написана під керівництвом Духа), названа не Дії Святого Духа, а Дії святих апостолів. Це ніби не зовсім логічно.
Цими днями пʼятидесятницька церква України згадує сторіччя першого з’їзду Союзу євангельських християн Святої П’ятидесятниці в м. Кременці на Тернопільщині. Він став переломною подією для п’ятидесятницького руху на Заході України.
Весна… Пробивається крізь засохлу траву соковита молода зелень. Відламані вітрами гілки омертвіло висять чорними батогами серед розквітаючих та зеленіючих нових пагонів. Садівник відріже все неживе й спалить. А все налите соком принесе плід.
Бездиханне, пошматоване й пробите Тіло Вчителя лежало в чужому, але недавно висіченому гробі. Привалено камінь. Поставлено печать. «Позбулися», — потираючи руки, тішили себе вчителі Ізраїлю...