Ісус теж був біженцем

31.01.2023
0
488

Якщо вам довелося пережити втечу від війни, переслідувань або голоду, то вам варто знати: Ісус теж був біженцем.

Ісус став біженцем у перші дні Свого земного життя. Щойно народжене Немовля вітали як Царя. Щойно східні мудреці принесли Йому подарунки й поклони. І раптом потрібно втікати до Єгипту, рятуючись від гніву Ірода.

«Після того, як мудреці вирушили в путь, Ангел Господній з’явився Йосипу вві сні й сказав: «Вставай, візьми Дитину та Його матір — і тікайте до Єгипту. Залишайтеся там, поки Я не скажу, що небезпека пройшла та можна повертатися, бо Ірод шукатиме Дитя, щоб убити Його». Йосип встав, узяв Дитя та матір Його вночі та й пішов до Єгипту. І він залишався там аж до смерті Іродової, щоб збулося сказане Богом, Який устами пророка провіщав: «Я покликав Свого Сина з Єгипту».

Коли Ірод побачив, що мудреці його обманули, то дуже розлютився й наказав повбивати у Віфлеємі та його околицях усіх дворічних і молодших за віком хлопчиків (Визначивши вік з того, про що розповіли йому мудреці). Тоді справдилося те, що було мовлено вустами пророка Єремії: «В Рамі було чути звуки ридань та голосіння. То Рахиль плакала за дітьми своїми, незважаючи на втішання, бо не було вже дітей її на світі».

По смерті Ірода Ангел Господній з’явився Йосипу вві сні в Єгипті й мовив: «Вставай, візьми Дитя та Його матір і йди в землю Ізраїльську, бо вмерли ті, хто прагнув відняти життя Дитини».

І він встав й, взявши Хлопчика та Його матір, вирушив до землі Ізраїльської. Однак почувши, що в Юдеї замість батька — Ірода, царює син його Архелай, Йосип побоявся йти туди. Однак, попереджений вві сні, він покинув Єгипет і подався до Ґалилейської землі. Прибувши туди, він оселився у місті Назареті, аби збулося пророками сказане, що назвуть Його Назарянином» (Мт.2:13-23).

У цьому уривку ми бачимо дивну низку подій. Народження Ісуса супроводжується багатьма чудесами. У небі з’являється ціле ангельське воїнство. І при цьому Немовля-Цар виявляється беззахисним. Усе, що могли зробити батьки — тікати, рятуючи Ісуса від розлюченого Ірода.

Як послідовники Ісуса, ми переживаємо змішані почуття. Ми знаємо, що служимо Царю, що можемо розраховувати на Його захист, що ангели можуть допомогти нам у будь-який момент. Але також знаємо, що час вирішальної битви ще не настав, і поки що нам доведеться терпіти труднощі та гоніння з боку цього світу.

Ми всі біженці, мандрівники й прибульці. Він теж був одним із нас.

І навіть тоді, коли нам здається, що ми досить непогано влаштувалися на одному місці, не варто спокушатися. Це все тимчасово, нестабільно й ненадійно. Якщо Ісус був біженцем, то рано чи пізно нам доведеться пережити це на собі — втрату звичного місця, друзів, статусу, добробуту, прихильності суспільства.

Нас дивує вразливість Ісуса перед лицем зла. Але Він обрав саме такий шлях. Він обрав шлях біженця, щоб стати одним із нас.

У світі, де в сліпій люті вбивали немовлят. У світі, де навіть придворні мудреці були змушені рятуватися втечею. У світі, де Месії готували смерть. У такому світі Ісус став біженцем, хоча не перестав бути Царем.

Що ми повинні зрозуміти з цієї історії?

По-перше, що в цьому житті друзі Ісуса приречені на роль біженців. Навіть Ісус був біженцем. Не думай, що з тобою щось не так. Щось не так із цим світом, у якому святі й праведники змушені поневірятися. Будь готовий стати біженцем, і будь готовий приймати біженців. Колись ми всі випробуємо цей досвід на собі.

Я не можу забути розмову з одним другом-пастором, із яким наважився поділитися планами на переїзд у далеку країну. Він сказав мені те, що я не хотів би почути: «О, тепер ти точно дізнаєшся, що означає бути мандрівником і прибульцем у цьому світі». Усе так і було. Але я не шкодую про цей досвід, він багато чого навчив мене – жити без прив’язки до місця, жити в очікуванні Царства.

По-друге, із цієї історії ми маємо зрозуміти, наскільки важливо знати свою місію. Не важливо, де ти. Важливо інше – хто ти. Що ти тут чи там робиш? Для чого ти тут чи там? Ти можеш втратити дім, але ти не повинен втратити сенсу й мети свого життя.

Також ми маємо зрозуміти, що життя важливіше за майно. Не бійся залишити рідні місця. Не порівнюй, де краще. У Єгипті теж можна жити.

Не давай місця ностальгії чи депресії. Не так уже й добре було там, де ти жив. Не так уже й погано там, де ти перебуваєш тепер.

Бережи своє життя для Бога. Пам’ятай про місію, про своє місце в Божому плані. Бог веде тебе далі, не прив’язуйся до землі.

По-третє, нам потрібно зрозуміти, що нашими рішеннями повинні керувати не страх або вигода, а послух Божому слову. Не біжи, поки Бог не скаже. Не повертайся, поки Бог не дозволить. Йосип був слухняним і виконав усі настанови, хоча навряд чи йому хотілося бігти до Єгипту і, ймовірно, ще менше хотілося повертатися в країну іродів. У Бога є Свій план і календар. Не потрібно нудитися в очікуванні й поспішати в нетерпінні. Будь на своєму місці, поки Бог не покличе в дорогу.

Ісус теж був біженцем. На цій землі ми завжди будемо в небезпеці. Подібно до Нього. Чому? Тому що належимо іншому Царству й служимо справжньому Царю. Через наш непростий, а іноді й трагічний досвід Ісус учить нас жити в русі, переходити через багато міст і країн, служачи Йому й прямуючи в Його Царство.

Михайло Черенков



Додати коментар

Пожертвувати