Марія – мати Ісуса
Є люди, імена яких завжди пам’ятає історія. Ці люди не належать якомусь одному періоду часу, не належать тому, чи іншому народу, – вони належать історії і завжди є прикладом для наслідування. Такою людиною є Марія, мати Ісуса Христа, життєвий подвиг котрої ми бажаємо пригадати.
«Посланий був ангел Гавриїл від Бога до галілейського міста, названого Назаретом, до діви, зарученої з чоловіком на ім’я Йосип, із дому Давида, а ім’я діви – Марія. І, прийшовши до неї, сказав: Радій, сповнена благодаті! Господь з тобою, благословенна ти між жінками. Вона стривожилася від цих слів і міркувала, що означало б це привітання. Та ангел сказав їй: Не бійся, Маріє, бо ти знайшла благодать у Бога. І ось, ти зачнеш в утробі й народиш Сина, і даси Йому ім’я Ісус. Він буде великий і Сином Всевишнього буде названий, і дасть Йому Господь Бог престол Його батька Давида, і довіку царюватиме в домі Якова, і Його царюванню не буде кінця! Озвалася Марія до ангела: Як станеться це, коли я чоловіка не знаю? У відповідь ангел сказав їй: Дух Святий зійде на тебе, і сила Всевишнього тебе огорне; тому й Святе, Котре народиться, назветься Сином Божим… А Марія промовила: Ось, я раба Господня, нехай буде мені за словом Твоїм!» (Лк.1:26-35,38).
Пророчі слова ангела Гавриїла: «Радій, сповнена благодаті, Господь із тобою, благословенна ти між жінками», – сповна виконалися не за життя Марії, а значно пізніше, коли людство зрозуміло й належно оцінило Голгофський подвиг її Сина, Ісуса. А за свого життя вона зазнала багато горя, туги й скорботи.
Коротку радість і невимовну печаль Марії оспівали в своїх віршах багато поетів, художники – в картинах, композитори – в музичних творах та піснях. Подвиг матері Ісуса повинна пам’ятати кожна людина, адже ця жінка є зразковим прикладом беззаперечного послуху Богові, мудрого виховування дитини, терпіння у життєвих труднощах.
Марія – приклад послуху Богові
До зустрічі з ангелом Гавриїлом про життєвий шлях Марії Слово Боже нічого не згадує. Але самі слова Божого посланця: «Радій, сповнена благодаті, Господь із тобою, благословенна ти між жінками», – є найкращою характеристикою її життя. Про смиренний послух і відданість поклику Господньому свідчить її відповідь на ангельську вістку: «Ось, я раба Господня, нехай буде мені за словом твоїм!» (Лк.1:38).
Навіть високо шановані біблійні особистості не завжди виявляли такий безумовний послух, як ця молода самовіддана дівчина. Пригадаємо історію покликання декількох із них.
Покликання Мойсея
Мойсей названий «найтихішою людиною» на землі. Йому Господь також дав доручення: «А тепер іди ж, і Я пошлю тебе до фараона, і виведи з Єгипту народ Мій, синів Ізраїлевих!» (Вих.3:10).
До яких тільки відмовок не вдавався цей сильний мужчина, щоб ухилитись від повеління Господнього і не піти до Єгипту! (Подробиці розмови можна прочитати у Вихід З і 4 розділах).
– Хто я, щоб піти до фараона і вивести з Єгипту синів Ізраїлевих? – заперечує він
Господь його заспокоює, обіцяючи бути з ним.
– А що їм сказати про те, хто мене послав? – запитує стривожений Мойсей.
– Скажи, що Яхве, Господь Авраама, Ісаака і Якова послав тебе, – говорить Бог.
– Та вони не повірять мені і не послухаються, що тоді мені робити?
Господь пообіцяв дати особливі ознаки для народу: палиця мала перетворитися на гадюку, а рука – покритися проказою. Коли ж і цьому не повірять, то Господь звелів набрати води із річки і вилляти на землю. Вода перетвориться на кров.
– Господи, я не промовець, я «тяжкоустий та тяжкоязикий», – знову заперечує Мойсей.
Бог пообіцяв бути при його устах: «Я буду з устами твоїми, і буду навчати тебе, що ти маєш говорити» (Вих.4:12).
Нарешті Мойсей відказав: «Молю, Тебе, Господи, пошли іншого, кого маєш послати». Лише тоді, коли «запалав гнів Господній» на нього, майбутній вождь народу згодився із Божим дорученням.
Пророк Єремія
Господь закликає на пророче служіння молодого юнака: «Ще поки тебе сформував в утробі матерній, Я пізнав тебе, і ще поки ти вийшов із нутра, тебе посвятив, дав тебе за пророка народам!» (Єр.1:5).
Якою була відповідь Єремії? «О, Господи, Боже, таж я промовляти не вмію, бо я ще юнак!» (1:6). Що відказав Господь? «Не кажи: Я юнак, бо ти підеш до всіх, куди тільки пошлю Я тебе, і скажеш усе, що тобі накажу. Не лякайсь перед ними, бо Я буду з тобою, щоб тебе рятувати» (1:7,8). Лише тоді, коли Господь доторкнувся до його уст Своєю рукою, Єремія дав згоду.
Пророк Йона
«І було слово Господнє до Йони таке: Устань, іди до Ніневії, великого міста, і проповідуй проти нього, бо їхнє зло прийшло перед лице Моє» (Йон.1:1). Якою ж була реакція не кого будь, а Божого пророка на небесний поклик? Не сказавши ані слова у відповідь, «встав Йона, щоб утекти до Таршішу від Господнього лиця» (1:3). Тільки після того, як на морі розпочався страшний шторм, і втікач був викинутий за борт, тільки після того, як він три дні і три ночі пробув у череві кита, Божий пророк згодився таки виконати доручення Неба.
А тепер порівняйте покірну згоду, послух і самовідречення Марії, простої сільської дівчини з опором вище перерахованих видатних мужів!
Марія – приклад у вихованні дітей
Проблема виховання дітей – одна з найгостріших проблем сучасності, саме в ній корениться більшість негараздів сім’ї, школи, церкви та держави. Сьогодні випускається безліч найрізноманітнішої літератури на цю тематику, але питання виховання дітей ще й досі не зняте з порядку денного.
– Дорога Маріє! Як ти зуміла так виховати свого Сина, що Він «зростав у ласці Бога та людей?» В якому ліцеї Він навчався? Можливо, в Назареті, де зростав Ісус, були елітні навчальні заклади, які благотворно впливали на Його виховання? Якою літературою ви з Ісусом користувалися?
Виявляється, що нічого з цього не було! Єдиною літературою, якою користувалися Марія та Ісус були старозавітні Писання. Ісус їх настільки добре знав, що вже у 12-річному віці міг розважати про них на рівні із сивобородими рабинами, які «дивувалися з Його розуму та відповідей» (Лк.2:47). Ліцеєм для Ісуса був Єрусалимський храм та місцева синагога в Назареті, яку Він за звичаєм Своїм відвідував щосуботи (Лк.4:16). А характеристику оточенню, яке могло «благотворно» вплинути на виховання Назаретського Хлопчика, із сарказмом дав Нафанаїл: «Чи може бути щось доброго з Назарета?» (Ів.1:46).
Марія – приклад терпіння у життєвих труднощах
Якщо про Сина Марії пророк Ісая сказав, що Він «чоловік, зазнавший горя й болів (Іс.53:3, пер. Куліша), то про Його матір Марію, можна сказати, що вона «жінка, яка зазнала горя й болів». Всі переживання Марії були пов’язані з її Сином Ісусом, Сином Божим, Месією.
Ці переживання розпочались невдовзі після благовіщення ангела Гавриїла про народження її Сина з особливою місією: Він «назветься Сином Божим» (Лк.1:35), і «спасе Свій народ від його гріхів» (Мт.1:21). У наступні роки християнської ери, як уже було вище згадано, народження Христа принесе Марії велику шану й честь, але в дні, коли повинен був народитися Ісус, її не розуміли навіть найближчі люди. «Йосип, її чоловік, будучи праведним і не бажаючи її ославити, вирішив таємно відпустити її» (Мт.1:19). Хіба це не завдало болю її невинному серцю? А далі переживання почали сипатись одне за другим!
Переживання у Вифлеємі
Уявіть собі, які неприємності пережила Марія у Вифлеємі, коли не знайшлося місця, де вона в нормальних умовах змогла б народити Дитину. Їй довелося народити Спасителя Світу в хліві, в антисанітарних умовах.
Із плином часу ми втрачаємо гостроту реальності того, що пологи Марії відбулися в стійлі для худоби, що Немовля поклали в ясла (Лк.2:16). В уяві сучасної людини ясла – це прекрасні приміщення, світлі, чисті, наповнені яскравими іграшками і дитячим сміхом.
А насправді ясла – це довгий дерев’яний жолоб або ящик, куди господар кладе сіно, запарену солом’яну січку, буряки і, навіть, шматок кам’яної солі, яку лизали б тварини. Одним словом, місце для новонародженої Дитини було далеко не таким, як ми уявляємо.
Якось на свято Різдва знайомий православний священик запросив мене разом з п’ятирічним сином відвідати місцевий храм. Він провів нас до мініатюрного вертепу майстерної роботи: тут стояли ослики і корівки, лежало довкола запашне сінце, янголятко тримало кошичок, якщо в кошичок покласти копійку, ангелятко схиляло голівку, ніби дякуючи. Освітлення різнокольоровими лампочками надавала цій картині вражаючої краси.
– Тату, як би я хотів тут народитися! – захоплено вигукнув син.
Як йому показати всю реальність того, в яких умовах народився Ісус?, – подумав я. Повертаючись додому, ми зайшли до нашого сусіда, у якого було двоє коней і корова з телятком. Я попросив господаря показати нам стайню та ясла. Коли ми оглядали це приміщення, син не промовив ані слова. Подякувавши господарю, ми пішли додому. Вдома син сказав: «Тату, як добре, що я там не народився!»
Це реакція безтурботної дитини. А що пережили Марія? А скільки вона витерпіла, коли почула, що цар Ірод задумав убити її Сина? А ви можете уявити, скільки труднощів і переживань випало на її долю в чужій країні, в Єгипті? Подумайте, як важко вразили її серце неспокійні повідомлення про те, що священики вороже відносяться до Ісуса та вирішили убити Його…
Переживання Марії на Голгофі
Особливо важкі переживання чекали Марію на Голгофі… Її Сина зарахували до злочинців і засудили до розп’яття на хресті, як одного із них. Давайте хоч трошки уявимо собі Голгофу та все, що там відбувалося. «Матір Ісуса, яку підтримував Іван, улюблений учень Ісуса, йшла за Сином своїм на Голгофу. Вона бачила, як Він падав під тягарем хреста, і їй дуже хотілося підтримати Його, обмити закривавлене чоло, поранену голову. Але їй не позволили це зробити. Вона, як і учні, усе ще сподівалася, що Ісус виявить Свою Божественну силу і звільниться від рук ворогів. І знову вона втрачала мужність, пригадуючи, що Він Сам передрікав теперішні події. Коли розбійників розп’яли, її огорнула страшна тривога. Чи дозволить Він – Той, Хто давав життя мертвим, – розп’ясти Себе?… Вона бачила, як Його руки розтягнули на хресті, узяли молоток і цвяхи. А коли цвяхи вп’ялися в Його ніжне тіло, учні винесли знепритомнілу матір Ісуса з натовпу» («Бажання віків», с.744).
Але довго вона не змогла бути поодалік від Сина. І ось вона знову стоїть біля підніжжя хреста, підтримувана Іваном.
Дивлячись на Марію, не можемо не пригадати пророчі слова старця Симеона, сказані Марії в єрусалимському храмі: «Тобі самій меч прошиє душу» (Лк.2:35). Саме тут, на Голгофі, вони виконалися. Саме тут меч страждань прошив душу Марії. Вона стояла біля хреста немов паралізована всім тим, що бачила і чула. Вона могла б відвернутися і піти, щоб не бачити цього жаху Голгофи, не бачити передсмертних мук свого Сина. Але вона стоїть біля хреста і своєю присутністю підбадьорює Ісуса у звершенні Його подвигу. Ми можемо сміливо сказати, що історія материнських переживань не знає нічого подібного.
Відношення Ісуса до страждань матері
Як Христос віднісся до серця Своєї матері, пробитого мечем невимовного горя? Завдяки запису Івана ми можемо побачити ніжну турботу й опіку Господа Своєю страдницькою матір’ю: «Біля Ісусового хреста стояла Його мати. Побачивши її та учня, який стояв поряд і якого любив, Ісус промовив до Своєї матері: Жінко, ось твій син! Потім звернувся до учня: Ось твоя мати! І відтоді взяв її учень до себе» (Ів.19:25-27).
Помираючи на хресті у невимовних муках, Ісус звершував справу, заради котрої покинув Небо і прийшов на землю. План спасіння людського роду, доля всього Всесвіту залежали від цієї миті. Подумайте, шановні читачі, у порівнянні з цими глобальними цілями, що собою представляла немолода, квола, бідна мати із розбитим серцем? Однак, Бог дивиться на речі і на людей не так, як смертні істоти. Ісус у передсмертних муках помічає постать дорогої Його серцю людини, Він бачить із хреста Свою одиноку матір, співчуває її горю, і піклується про її майбутнє. Він не мав грошей, щоб забезпечити її, але Він дав їй найдорожче – любов й ніжну синівську турботу Свого улюбленого учня Івана. Слава Богу, що у такої матері був такий Син!
Зі Своєї небесної святині Ісус і сьогодні бачить кожну засумовану, із надірваним серцем матір. Він бажає полегшити її тягарі, заспокоїти і зцілити серце. Будемо ж наслідувати подвиг Марії, матері Ісуса, терпляче переносячи негаразди життя. Будемо частіше подумки приходити на Голгофу й стояти біля розп’ятого Спасителя. Тоді і до нас пролунають Його слова: «Хто чинить волю Мого Отця, Який на небі, той є Моїм братом, і сестрою, і матір’ю!» (Мт.12:50).