Мир

14.03.2022
0
249

У моєму щоденнику з 24 лютого на початку кожної нової сторінки напис — війна. Війна в усій, потворно-огидній формі, яку бачиш власними очима. Проте, не тільки це можна побачити й почути.
Вчора, після богослужіння у церкві м. Ковель, підійшла жінка — біженка зі сходу. Тремтять уста, в очах сльози, а ще — слова великої вдячності за щирість і прийом. «Как нас здесь принимают, вы не представляете, как о нас заботятся, какая любовь…»

Бог об’єднує українську націю нечуваною мужністю перед обличчям зла. Більше того — цілий світ об’єднується політично, економічно, а головне — молитовно! Бог чує молитви.
«Шуміли народи, хиталися царства, а Він голос подав Свій і земля розпливлася. З нами Господь Саваот, наша твердиня Бог Яковів… Аж до краю землі припиняє Він війни, ламає Він лука й торощить списа, палить огнем колесниці!» (Пс.46).

Господи, припини війну, по Слову Твоєму! Так хочеться писати на початку нової сторінки щоденника — мир! Ще недовго, друзі, і будемо писати, говорити, кричати від радості — МИР!

Микола Синюк



Додати коментар

Пожертвувати